ЧАСТЬ ВТОРАЯ
Контрольна робота з курсу Бюджетна система
Зміст
1. Медичне страхування як один з методів фінансування медицини
В січні 2002-го Верховна Рада України прийняла в другому читанні Закон про "Загальнообов'язкове соціальне медичне страхування населення". Таким чином, був зроблений ще один крок до ринкових відносин в області охорони здоров'я.
Про кризи вітчизняної медицини красномовно говорять цифри. Витрати на медицину складають 3% від ВВП, 65% з яких іде на зарплату медпрацівникам, 15% - на енергоносії. У підсумку українській охороні здоров'я відведене "почесне" 111 місце у світі по фінансуванню і 60-те по ефективності наданню медичної допомоги. Безумовно, остання цифра вселяє оптимізм, якщо врахувати, що, скажемо, у Німеччині здоров'я одного жителя обходиться в $1500 у рік, а в Україні - 22.
Фахівці вважають, що система охорони здоров'я Семашко, коли медицина знаходиться в руках держави, а всі лікарі є винятково держслужбовцями, себе зжила, але в той же час для того, щоб побудувати щось кардинально нове або хоча б скопіювати захід, потрібні ресурси. У Польщі, приміром, яку ще десятиліття назад за рівнем життя можна було поставити приблизно на одну ступінь з нинішньою Україною, увели загальнообов'язкове медичне страхування не в самий гарячий період "шокової терапії", а лише в 1999 році одночасно з адміністративною і пенсійною реформами. Там були створені каси медичного страхування на принципах автономії і самоврядування, що спричинило за собою цілий ряд проблем для пацієнтів. Приміром, він застрахований в одній касі, а в лікарні, у яку він звернувся, укладений договір з іншою. Правда, згодом система трохи відшліфувалася, величина внеску в касу стала порівнюватися з оцінкою ризику і станом здоров'я що страхується, таким чином, ціна на лікування стала відповідати витратам на нього, у контрактах стало вказуватися, які саме послуги надаються пацієнтам. У противагу цьому в США живуть за принципом "Я не довіряю державі і буду сам платити винятково за себе". З 270 мільйонів жителів тільки 40 мільйонів (переважно молоді) не мають страховки. Інші підтримують процвітаючий бізнес страхових компаній і купують поліси вартістю від 3600 до 4300 доларів. Таким чином, очевидно, що країна вибирає сама ту систему охорони здоров'я, що задовольняє не тільки її економіку, але відповідає психології і менталітету її жителів.
В Україні ідея загальнообов'язкового медичного страхування відразу викликала обурювання. Мовляв, це додатковий податковий прес, гроші підуть незрозуміло куди, бюрократична машина ще жива і не дозволить зробити так, щоб введення медичного страхування не залишилося на словах. З 1995 року законопроект буксував у Верховній Раді, і комуністи з піною в рота доводили, що ввести медичне страхування - це означає порушити право людини на безкоштовну медичну допомогу. Тим часом страхова медицина на комерційній основі в нас у країні існує, але через те, що є для рядового українця дорогим задоволенням, далеко не популярна. У країні існує два основних види добровільного медичного страхування - на випадок хвороби і безперервне. При першому варіанті, коли виникає страховий випадок, компанія виплачує застрахованому страхову суму, а при другому - у межах страхової суми по найменшій необхідності забезпечує лікування в клініках, з якими в неї укладений контракт. Умови перебування в клініці залежать від ціни поліса: чим дорожче поліс, тим, відповідно, і уважніше лікарі, і якісніше обстеження, і краще ліки. Якщо у власника поліса, приміром, случився серцевий приступ, від якого він застрахований, йому потрібно подзвонити в компанію, що асистує, клініку або повідомити лікарям назву і номер своєї страхової компанії. Від переліку страхових випадків залежить страхова сума, а значить і її тариф, що складає від неї 3 - 5%.
У Києві зараз діє експеримент по загальнообов'язковому медичному страхуванню, але крім того, що фахівці критикують таке рішення, мотивуючи це тим, що в одному регіоні країни введення медичного страхування не принесе бажаних плодів, ні самі лікарі, ні пацієнти про це нічого не знають.
Загальнообов'язкове медичне страхування по-українському - це усього лише перерозподіл засобів усередині системи. Якщо зараз держбюджет поповнюється за рахунок податків, то тепер усередині держбюджету буде сформований ще один бюджет - медичний. Страховим випадком для пацієнта буде той момент, коли йому знадобитися лікар, а це може бути і діагностика, і профілактика, і лікування. Гроші, що накопичує в себе фонд медичного страхування, перелічуються або на рахунок конкретної медичної установи, або безпосередньо лікареві, адже планується, що в новому фінансовому круговороті будуть брати участь медичні установи усіх форм власності, а також сімейні лікарі. Поповнюватися фонд медичного страхування буде за рахунок відрахування 5% від фонду заробітної плати, при тому, що половину платить роботодавець, а половину працюючий (за контакти з лікарями непрацюючого населення буде як і зараз платити держава).
Правда, як вважають фахівці, на самому початку різкого поліпшення якості надання медичних послуг не передбачається. Поки фінансова ін'єкція пройде по судинах, тобто ефект стане відчутним, знадобиться час, а, як відомо, перехідний період завжди найважчий. Для початку потрібно створити фонд медичного страхування і його територіальні відділення, що хоч і буде неприбутковим, але в той же час свої нестатки в нього найдуться. Апарат обслуговування в нього не