Проте навіть за цих умов повноваження трудового колективу лише дублює право сторін колективного договору вирішувати питання про пільги у колективному договорі (ст. 7 Закону "Про колективні договори і угоди").

Аналогічним чином слід оцінити і правило пункту 1 ст. 26 Закону "Про підприємства в Україні", згідно з яким питання соціального розвитку, включаючи поліпшення умов праці, життя і здоров'я, гарантії обов'язкового медичного страхування членів трудового колективу і їх сімей вирішуються трудовим колективом за участю власника. В кінці цього правила міститься посилання на статут, колективний договір та законодавчі акти, що виключає його пряме застосування.

Спеціальні норми Кодексу законів про працю та Закону "Про оплату праці" залишають трудовим колективам дуже мало повноважень для участі в матеріальному і моральному стимулюванні праці, для заохочення винахідницької та раціоналізаторської діяльності, хоч такі повноваження трудових колективів і встановлені ст.15 Закону "Про підприємства в Україні".

Лише повноваження трудових колективів підприємств клопотати про надання працівникам державних нагород не підлягає сумніву. Та слід звернути увагу на ту обставину, що трудовий колектив має право навіть не рекомендувати, а лише клопотати.

Основною організаційною формою здійснення трудовими колективами своїх повноважень є збори (конференція).

Допускається проведення зборів (конференцій) трудових колективів у структурних підрозділах (цехах, відділах, дільницях, бригадах тощо). Конференція проводиться, якщо скликання зборів утруднене з причин багатозмінності роботи, територіальної відокремленості структурних підрозділів тощо. При проведенні конференції має бути належним чином затверджена норма представництва на конференцію від трудових колективів структурних підрозділів, обрання делегатів на конференцію має бути належним чином проведене і оформлене.

Передбачено проведення зборів (конференцій) трудових колективів по мірі необхідності, але не менше ніж два рази на рік.

Збори колективу вважаються правоможними, якщо в них беруть участь більше ніж половина членів трудового колективу, а конференція - но менше двох третин делегатів. Рішення на зборах (конференції) трудового колективу приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів учасників зборів (делегатів конференцій). Це - загальне правило, установлене ст. 21 Закону "Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями". Виняток з нього встановлений пунктом 4 ст. 15 Закону" Про підприємства в Україні": виборний орган трудового колективу обирається таємним голосуванням більшістю не менше ніж 2/3 голосів учасників зборів.

Підкреслимо: цей виняток стосується лише підприємств. При проведенні зборів у структурних підрозділах результати голосування на зборах по структурних підрозділах сумуються, тобто .результати голосування визначаються в цілому по підприємству. Навіть одноголосне відхилення зборами трудових колективів окремих підрозділів будь-якого рішення не буде мати юридичного значення, якщо на зборах трудових колективів у кожному підрозділі присутні більше ніж половина всіх членів відповідних трудових колективів, а в цілому по підприємству за відповідні рішення проголосувало більше ніж половина членів трудового колективу підприємства, що брали участь у зборах трудового колективу підприємства, які проводились в структурних підрозділах.

Досягнення і втрати в роботі підприємства безпосередньо позначаються на рівні госпрозрахункового доходу колективу, благополуччі кожного працівника. Підприємство, яке забезпечує виробництво і реалізацію кращої продукції (робіт, послуг) з меншими витратами, одержує більший госпрозрахунковий доход і перевагу в своєму виробничому 1 соціальному розвитку та оплаті праці працівників.

Відшкодування підприємством збитків, заподіяних іншим організаціям і державі, сплата штрафів, неустойок та інших санкцій, встановлених законодавством, провадиться за рахунок госпрозрахункового доходу колективу. Власник або уповноважений ним орган визначає конкретні підрозділи і працівників, винних у заподіянні збитків, що їх зазнало підприємство, доводить про це до відома трудового колективу і покладає на конкретні підрозділи і працівників майнову (матеріальну) відповідальність відповідно до законодавства.

У частині першій статті, що коментується, викладено розуміння принципів матеріальної заінтересованості трудового колективу підприємства, яке склалося до моменту включення до КЗпП розділу ХУІ-А (травень 1988 р.). Сьогодні ці принципи звучать, на наш погляд, декларативно. Вся частина перша ст. 2525 своє регулятивне значення втратила.

Питання про те, які платежі, що здійснює підприємство, відносяться на його валові витрати, а які - здійснюються за рахунок прибутку, вирішуються Законом "Про оподаткування прибутку підприємств". Сплата неустойок, штрафів, фінансових санкцій, відшкодування шкоди, яку підприємство заподіяло іншим організаціям чи державі, як правило, провадиться за рахунок прибутку. Категорія "госпрозрахунковий доход колективу" сьогодні застаріла, хоч вона й може використовуватися на окремих підприємствах, де власник шляхом створення відповідного фонду вирішив стимулювати трудовий колектив.

Покладення на конкретні підрозділи і працівників, винних у заподіянні шкоди підприємству, майнової (матеріальної) відповідальності можливе лише згідно зі спеціальним законодавством. Само по собі правило, викладене у другому реченні частини другої ст. 2525 КЗпП, не е підставою для покладення майнової (матеріальної) відповідальності на трудові колективи структурних підрозділів підприємств і працівників.

Зазначення в ст. 2525 КЗпП на майнову відповідальність, на наш погляд, мало на увазі перспективу відповідного розвитку законодавства. Проте воно не пішло шляхом встановлення майнової відповідальності структурних підрозділів підприємства і їх трудових колективів. І якщо на підприємстві дійсно розвинутий внутрішньогосподарський розрахунок (а це можливо і сьогодні), то можливе включення в систему оплати праці таких механізмів, які дозволили б зменшити розмір додаткової оплати праці членів трудового колективу структурного