підрозділу, винного у заподіянні шкоди підприємству. Можна було б навіть у межах, встановлених законодавством, генеральною, галузевою і регіональною угодами (якщо ці угоди поширюються на дане підприємство), занижувати розміри основної заробітної плати (тарифних ставок і окладів), одночасно підвищуючи розміри додаткової оплати праці за колективними результатами роботи. При заподіянні шкоди підприємству з вини трудового колективу відповідного структурного підрозділу підприємства на суму шкоди можна було б зменшувати розмір додаткової оплати праці членів трудового колективу. Проте такий механізм не може визнаватися відповідальністю взагалі. Це лише спосіб врахування колективних результатів праці у розмірі заробітної плати. Застосування поняття майнової відповідальності у цьому разі не коректно. В той же час в одному випадку правило частини другої ст. 252 КЗпП конкретизовано до рівня встановлення особливого виду юридичної відповідальності трудового колективу бригади за шкоду, заподіяну підприємству (мається на увазі частина третя ст. 252е КЗпП).
Що стосується матеріальної відповідальності працівників, у тому числі й членів трудових колективів структурних підрозділів, що працюють за умовами внутрішнього госпрозрахунку, вона можлива лише у межах інституту матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.
Зарахування в бригаду нових працівників провадиться за згодою колективу бригади. Не допускається відмова бригади в зарахуванні працівників, направлених у бригаду в порядку працевлаштування відповідно до законодавства (молодих спеціалістів, випускників навчальних закладів системи професійно-технічної освіти, осіб, звільнених від покарання або примусового лікування, та інших).
Колектив бригади має право вимагати від власника або уповноваженого ним органу виведення Із складу бригади працівників у разі скорочення чисельності бригади, невідповідності працівника виконуваній роботі та в інших випадках, передбачених статтями 40 і 41 цього Кодексу. Власник або уповноважений ним орган відповідно до законодавства переводить таких працівників, за їх згодою, на Іншу роботу або звільняє у встановленому порядку.
Бригадири обираються на зборах колективів бригад (таємним або відкритим голосуванням) і затверджуються керівником підрозділу, до складу якого входять ці бригади.
Зарахування на роботу працівників у склад бригади без згоди колективу бригади слід кваліфікувати як порушення встановленого порядку прийняття на роботу. Прийняття на роботу з порушенням встановленого порядку, в принципі, може бути визнане підставою для припинення трудового договору за ст. 7 КЗпП. Правило про обов'язок одержання власником згоди колективу бригади на зарахування до бригади нових працівників діє незалежно від форми організації оплати праці в бригаді (колективна чи індивідуальна). Рішення про надання згоди на зарахування до складу бригади нових працівників приймається на зборах бригади з додержанням правил про правоможність зборів трудового колективу і порядку прийняття рішення.
Бригада не має права відмовити в зарахуванні на роботу працівників, які направлені до бригади у порядку працевлаштування відповідно до законодавства. Вказання у частині першій ст. 25У КЗпП на недопустимість відмови в зарахуванні до складу бригади не лише молодих спеціалістів, випускників навчальних закладів професійно-технічної освіти, а й осіб, звільнених від покарання (кримінального) або примусового лікування, дає підстави для висновку про те, що бригада не може відмовити у прийнятті на роботу всім працівникам, які направлені в порядку працевлаштування. Проте власник і бригада при цьому несуть обов'язки лише у межах установлених законодавством граничних квот прийняття на роботу осіб, що потребують соціального захисту.
У силу частини першої ст. 2526 КЗпП бригада, на нашу думку, при вирішенні питання про надання згоди на зарахування до й складу нових працівників не зобов'язана додержувати правила частини першої ст. 22 КЗпП, яке забороняє необгрунтовану відмову у прийнятті на роботу (крім випадків, коли новий працівник направляється до бригади для працевлаштування згідно з законодавством).
Власник зобов'язаний виконати вимогу трудового колективу бригади про виведення зі складу бригади працівників лише за наявності підстав для звільнення, передбачених ст. 40 і 41 КЗпП. Слід зазначити, що за наявності інших, крім передбачених статтями 40 і 41 КЗпП, підстав для звільнення працівника, трудовому колективу не надається право вимагати виведення працівника зі складу бригади. Проте механізм захисту права бригади вимагати виведення працівника зі складу бригади законодавством не встановлений. Можна лише порадити передбачати відповідні умови у колективному договорі. Це дозволить у відповідному разі пред'являти до власника вимоги з приводу порушення умов колективного договору.
Трудовому колективу бригади дане право обирати бригадира. Лише після обрання бригадира може бути виданий наказ про прийняття на роботу бригадира, якщо він до цього не працював на цьому підприємстві.
Питання про порядок обрання бригадира (таємним чи відкритим голосуванням) очевидно має вирішуватися самим колективом бригади. Треба думати, що трудовий колектив бригади вирішує і питання про строк, на який він обирає бригадира.
2. Аналіз виробничо-функціональної структури трудового колективу.
Важливим елементом продуктивних сил є люди з їхнім рівнем освіти, досвіду й майстерності. В теорії менеджменту використовується значна кількість термінів відносно людей, зайнятих у виробництві: трудові ресурси, людський фактор, кадри, персонал.
Сучасне розуміння трудових ресурсів трактується як людські ресурси, що є значно ширшим і включає в себе такі поняття, як трудовий потенціал, стан здоров'я, рівень освіти, здібностей і культури, професійні знання для роботи в сфері суспільне корисної діяльності.
Кадри — це штатні кваліфіковані працівники з певною професійною підготовкою, які мають спеціальні знання, трудові навички чи досвід роботи у вибраній сфері діяльності.
Термін «персонал» є найбільш доцільним на рівні організації,