Різниця між цінами, що містять і не містять у собі акцизний збір, або добуток ціни з акцизним збором на відповідну ставку, дає змогу визначити величину цього податку в ціні:

А=ЦА – (С+П), або

Суми акцизного збору визначаються суб'єктами підприємницької діяльності самостійно й оплачуються в порядку і строки відповідно до чинного законодавства України. У разі подальшого перепродажу придбаних товарів, акцизний збір не стягується.

Іншою формою непрямого податку, що входить до складу ціни, є податок на додану вартість. Він включається в ціни абсолютної більшості товарів та послуг за винятком тих, які не обкладаються цим податком: вугілля та вугільні брикети, учнівські зошити та підручники, дитячі журнали та газети, лікарські засоби та вироби медичного призначення, товари для інвалідів тощо. Перелік товарів (робіт, послуг), що звільняються від податку на додану вартість є єдиним на всій території України і може змінюватись у законодавчому порядку.

Податок на додану вартість визначається в ціні товару (послуги) за діючою ставкою до оподаткованого обороту, який не містить у собі цього податку, або інакше, до ціни, яка враховує собівартість та прибуток. Якщо ціна встановлюється на підакцизний товар, то до оподаткованого обороту входить акцизний збір, а податок на додану вартість визначається за формулою:

де ПДВс — ставка податку на додану вартість, %.

У разі, коли на продукцію діє відпускна ціна, до якої вже входить податок на додану вартість, то його величина в ціні визначається за формулою:

В умовах, коли ставка податку на додану вартість встановлена в розмірі 20 %, попередню формулу можна записати таким чином:

Так, якщо відпускна ціна виробника становить 360 грн, то величина податку на додану вартість у її складі дорівнюватиме 60 грн (360 : 6).

Процес надходження товару від виробника до кінцевого споживача (населення) може мати такі стадії: виробник — посередник — підприємство, виробник — роздрібна торгівля — населення, або виробник — посередник — роздрібна торгівля — населення. У цьому процесі можуть брати участь кілька посередників. Такий ланцюговий зв'язок зумовлює необхідність встановлення цін на кожному етапі товаропросування, що досягається за допомогою застосування посередницько-збутових і торговельних надбавок. Такі надбавки є самостійними елементами ціни і за своєю економічною природою аналогічні оптовим цінам підприємства. Вони покликані відшкодовувати витрати обігу продукції і забезпечувати отримання прибутку посередницьким і торговельним організаціям. Тому розмір надбавки залежить від величини витрат у сфері обігу (заробітна плата, транспортні та навантажувально-розвантажувальні роботи, паливно-енергетичні витрати, амортизація, оренда приміщень тощо), бажаного рівня прибутку та обсягу продажу. Враховуючи, що надбавки е формою доданої вартості, до їхнього складу входить відповідний податок. Тоді посередницько-збутові і торговельні надбавки складаються з таких елементів:

НП(Т)= ВО + П + ПДВ,

де Нп(т) — посередницько-збутова (торговельна) надбавка, грн;

ВО — витрати обігу посередницької (торговельної) організації, грн.

Рівень посередницьких і торговельних надбавок державою в цілому не обмежується. Вони визначаються за погодженням сторін і встановлюються, як правило, у відсотках до ціни придбання товару. З окремих видів продукції місцеві органи влади регулюють рівень посередницьких і торговельних надбавок шляхом встановлення їхніх граничних рівнів. Вони діють на вітчизняні та деякі імпортні лікарські засоби і вироби медичного призначення, окремі види хліба і хлібобулочних виробів, борошно пшеничне та житнє, дитяче харчування та деякі інші види продовольчих товарів, ціни на які декларуються на місцях.

Розрахунок ціни з надбавкою здійснюється за формулою:

де Цр — ціна реалізації товару, грн;

Цп — ціна придбання (відпускна ціна виробника чи посередника), грн;

Н — посередницька або торговельна надбавка, %.

В окремих випадках виникає необхідність використовувати не надбавку до ціни, а її знижку. Застосування знижки в основному зумовлене ситуацією, коли постачальник (виробник чи генеральний дилер) сам пропонує продавцю ціну кінцевої реалізації. Тоді продавець повинен визначити ціну придбання, за якою йому доцільно купити таку продукцію, щоб забезпечити собі бажану величину торговельної знижки. У цьому випадку ціну придбання можна визначити за формулою:

де 3 — торговельна (посередницька) знижка, %.

Таким чином, частку роздрібної ціни, яка залишається на користь торговельної (посередницько-збутової) організації, можна розглядати, з одного боку, як надбавку до ціни придбання, а з іншого, як знижку з ціни реалізації. При цьому абсолютні величини надбавки або знижки збігатимуться, а відсоткові значення будуть різними, що зумовлено неоднаковою базою їхнього обчислення.

Задача

Варіант № 10.

Матеріальні витрати, грн. – 190

Зворотні відходи, грн. – 50

Витрати на оплату праці, грн. – 86

Відрахування на соціальні заходи (в % до витрат на оплату праці), % – 37,5

Амортизація основних фондів, грн. – 37

Накладні витрати, % – 180

Позавиробничі витрати, % – 2,0

Рентабельність, % – 20

Ставка акцизного збору, % – 60

Ставка ПДВ, % – 20

Націнка збутової організації, % – 13

Торгівельна надбавка, % – 33

№ п/п | Показники | Одиниці виміру | Результат

Повна собівартість виробу | грн. | 518,26

Відпускна ціна виробника | грн. | 1829,16

Збутова націнка | грн. | 237,79

Торгівельна надбавка | грн. | 682,09

Роздрібна ціна | грн. | 2749,04

Сума ПДВ | грн. | 458,26

До складу виробничої собівартості входять:

- матеріальні витрати

- зворотні відходи (зі знаком “-”)

- заробітна плата

- відрахування на соц. заходи

- амортизація

- накладні витрати

Виробнича