Гроші та кредит

ПЛАН

1. Основні типи грошово-кредитної політики, методи її реалізації

Грошово-кредитна політика - це сукупність заходів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, які проводить держава.

Розробка та реалізація грошово-кредитної політики - це ключова функція центрального банку.

Цільовою функцією грошово-кредитної політики є забезпечення внутрішньої стабільності грошей. Весь інструментарій грошово-кредитної політики мусить бути спрямований на досягнення оптимальної рівноваги у співвідношенні між попитом і пропозицією грошей, аби забезпечити стабільність грошового обігу.

Основні типи грошово-кредитної політики:

Політика грошово-кредитної рестрикції (політика “дорогих грошей” – весь інструментарій грошово-кредитної політики підпорядковується згідно з динамікою економічного циклу стисненню обсягів грошової і кредитної емісії.

Політика грошово-кредитної експансії (політика “дешевих грошей”) – забезпечення доступності для суб’єктів економічної діяльності грошових і кредитних ресурсів.

Стратегічними цілями грошово-кредитної політики можуть бути кінцеві цілі загальноекономічної політики держави.

Проміжними цілями грошово-кредитної політики є досягнення такого стану деякими економічними змінними, який сприятиме досягненню стратегічних цілей.

Тактичні цілі грошово-кредитної політики мають короткостроковий, оперативний характер і покликані забезпечити досягнення проміжних цілей.

Усі три групи цілей грошово-кредитної політики перебувають в ієрархічному взаємозв'язку. Найвищу сходинку в ній займають стратегічні цілі, для досягнення яких реалізуються проміжні цілі, а їх виконання, в свою чергу, вимагає реалізації тактичних цілей.

Інструменти грошово-кредитної політики, що використовуються центральним банком з метою грошово-кредитного регулювання*

здійснення операцій на відкритому ринку, де реалізуються державні цінні папери*

регулювання резервної норми комерційних банків,*

зміна норми банківського процента

Операції на відкритому ринку

Операції на відкритому ринку зводяться до здійснення купівлі та продажу уповноваженими установами держави її цінних паперів

Коли центральний банк купує цінні папери, що перебувають у володінні комерційних банків, він здійснює таким способом додаткову грошову емісію У цьому разі у зв'язку із зростанням резервів збільшується кредитний потенціал комерційних банків

Продаж цінних паперів держави комерційним банкам дає інший результат У разі купівлі на відкритому ринку цінних паперів резерви, а відповідно і кредитоспроможність комерційного банку, падають Як наслідок, загальна маса грошей, що перебувають в обігу, а також ліквідність фізичних та юридичних осіб знижується

Управління обов'язковими резервами

Обов'язкові резерви є частиною (нормою в процентах) банківських депозитів та інших пасивів, отриманих банком з інших джерел, яка, згідно чинного законодавства або із встановленими нормативними актами має зберігатися у формі касової готівки комерційних банків та їх депозитів у центральному банку.

Центральними банками багатьох країн Заходу здійснюється диференційоване визначення норми резерву за поточними і терміновими вкладами Законом України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що встановлення норм обов'язкових резервів комерційних банків є компетенцією НБУ

Мета нормативного визначення обов'язкових резервів - забезпечення захисту інтересів клієнтів і надійності комерційних банків підтримання їх ліквідності

Змінюючи норму обов'язкового резерву, центральний банк безпосередньо впливає на пропозицію грошей та банківського кредиту Якщо зменшується норма обов'язкових резервів, комерційні банки мають можливість збільшити ліквідність своїх активів і вдатися через кредитування до емісії нових грошей Коли норма резерву підвищується, ці можливості звужуються Внаслідок того, що лише незначна частина всіх активів комерційних банків зберігається у формі готівки, зміна норми резерву на певну величину може призвести до багаторазового збільшення чи зменшення пасивів банківської системи

Облікова політика

Облікова ставка процента формується на базі надання центральними банками позик комерційним банкам Такий кредит надається банкам, що зіткнулися з тимчасовими фінансовими труднощами, як правило, на короткий строк і під заставу державних цінних паперів

Коли комерційний банк бере в центральному банку позику, він збільшує на таку суму вільні резерви і кредитний потенціал Це надає банкові-позичальнику можливість видавати додаткові кредити населенню та юридичним особам

Облікова ставка відіграє опосередковану функцію - визначає комерційним банкам вартість кредитів центрального банку Якщо облікова ставка процента знижується, то в комерційного банку виникає зацікавленість в отриманні додаткових сум таких кредитів, і навпаки. Відповідно через зміну облікової ставки збільшується або зменшується на грошовому ринку пропозиція кредитних ресурсів. З урахуванням змін у позиції надлишкового резерву ця динаміка реалізується через механізм кредитного мультиплікатора.

2. Особливості побудови показників грошової маси в Україні

Грошова маса, що перебуває в обігу, її структура і динаміка вважаються одними з головних макроекономічних показників стану народного господарства.

В основу виділення обсягу і структури грошової маси покладено агрегатний метод вимірювання пропозиції грошей. Грошовий агрегат у даному разі є групуванням певної категорії грошових форм відповідно до рівня їхньої ліквідності. В Україні обсяг грошової маси розраховується за допомогою чотирьох агрегатів:

М0 — готівка;

М1 = М0 + депозити до запитання;

М2= М1+ строкові депозити (в національній та іноземній валюті);

М3 = М2+ кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

В Україні кошти клієнтів за трастовими операціями банків почали враховуватися статистикою лише з 1995 p.

Таким чином, розмежування окремих грошових агрегатів визначається насамперед ступенем їх ліквідності. Найліквіднішим агрегатом є М0, найменш ліквідним — М3. НБУ визначає структуру грошової маси в обігу України агрегатним методом з 1993 p.

НБУ останніми роками вживає заходи щодо зниження темпів зростання-сукупної грошової маси, резервів, готівки, особливо у позабанківському обороті. У підсумку зниження темпів зростання грошових агрегатів призвело до звуження монетарних каналів інфляції. Проте, незважаючи на це, продовжує зберігатися цілий ряд негативних тенденцій у грошовому обороті України. Деформації структури грошової маси породили глибокі суперечності в розвитку національної фінансово-грошової системи і одночасно — дисбаланс між фінансовою та виробничою сферами економіки. Багато в чому втрачені важливі функціональні можливості грошової маси — забезпечення платіжно-розрахункових відносин, стимулювання схильності господарських суб'єктів до заощаджень тощо.

Суттєві деформації виникли у розподілі грошової маси між населенням та підприємствами