2. Стан ринку цінних паперів на Україні

В Україні ринок цінних паперів знаходиться на стадії свого становлення. Більше восьми років функціонує Українська фондова біржа, яка згідно Концепції створення і розвитку фондового рин-ку повинна була стати єдиною в Україні, тобто йде становлення моноцентричної системи вторинного ринку. УФБ має у своїй структурі Центральний депозитарій цінних паперів, систему їх електронного (безготівкового) обігу, мережею філіалів та брокерських контор по всій території країни. Зростає кількість позабіржових фінансових посередників, емітентів, які зареєстрували у Мінфіні випуск своїх цінних паперів та загальний випуск їх емісії.

Установча конференція Акціонерного товариства “Українська фінансова біржа” була проведена 21 вересня 1991 року. Кабінет Міністрів України зареєстрував УФБ 29 жовтня 1991 року. Начало практичної діяльності відбулося 2 січня 1992 року, а перші торги були вже проведені 6 лютого 1992 року. На даний час АТ УФБ має 21 засновника і 187 акціонерів. Це юридичні особи, які розташовані по всій Україні. Створені та функціонують 29 регіональних фондових центрів і філіалів. Зареєстровано 186 брокерських контор.

Крім УФБ на фондовому ринку діють:

Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ);

Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ);

Донецька фондова біржа (ДФБ).

КМФБ майже простоює, хоча проводилися торги акціями державних підприємств, що приватизувалися.

УМВБ має мережу філіалів у всіх регіонах країни та необхідну технічну базу, досвід торгівлі ОВДЗ. У нинішній час проводяться торги з акціями підприємств, що знаходяться у власності держави.

ДФБ займається торгівлею акціями підприємств Донецької області, що значно звужує коло її діяльності.

Окрім обмеженої кількості бірж, потрібно виділити наступні протиріччя, що існують на ринку цінних паперів України.

По-перше, у нашій країні існує двоїсте відношення до цінних паперів. Практика свідчить, що в Україні ЦП випускаються у безготівковій формі, в той час як в більшості країн з розвинутими ринковими відносинами цінні папери випускаються у готівковій формі, а у обігу знаходяться як у готівці, так і в безготівковій формі. У нас замість цінних паперів інвестори отримують сертифікати акцій, які не є цінними паперами (згідно Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”), а тому не можуть знаходитися у обігу на ринку. У цій ситуації не може йти мови про гнучкість РЦП, про його можливість швидкої адаптації до економічних реалій. Тобто є обєкт ринку цінні папери, але нема умов їх переміщення у рамках національної економіки без перешкод.

Другим протиріччям є незбалансований розвиток біржового та позабіржового ринку. Позабіржовий ринок розвивається значно швидше за біржовий, і це при умові, що розвиток біржової діяльності є приоритетним.

Третє протиріччя це відсутність економічної мотивації залучення інвесторів на ринок цінних паперів. У нинішній час для інвестора відвели пасивну роль спостерігача за своїми вкладеними грошами, що суперечить не тільки природі фінансового ринку, а і ринковій системі загалом. Крім цього, ця ситуація поглиблюється психологічним відношенням фізичних осіб до цінних паперів (хоча б згадати вкладників Ощадного банку СРСР та різного роду фінансові піраміди).

Четверте протиріччя відсутність умов для розвитку вторинного ринку цінних паперів, переливу і концентрації капіталу, а в результаті чого нема умов розвитку ринку капіталів.

Ще одним протиріччям є переважання іменних цінних паперів, що приводить до закритості РЦП. При цьому закритість носить двосторонній характер: з одного боку ринок закритий для нових інвесторів своєї країни, а з іншого для іноземних інвесторів.

Тому формування в Україні централізованого фондового ринку дозволить досягнути значного економічного ефекту і одночасно зашкодити розвитку негативних процесів в економічній, соціальній та політичних сферах. Саме централізований фондовий ринок є універсальним механізмом, за допомогою якого регулюються не тільки не тільки економічні, а й соціальні та політичні відношення.

ВИСНОВКИ

Аналіз поточного стану ринку цінних паперів дозволив зробити висновок про його незадовільний розвиток. Можна виділити ряд причин, через які фондовий ринок України знаходиться в кризі, але серед основних можна назвати відсутність зацікавленості до українських цінних паперів з боку портфельних інвесторів, недостатність вільних фінансових коштів (низький рівень заощаджень), а також недосконале законодавство, що регулює дану сферу економіки. Негативний вплив на розвиток ринку цінних паперів зробив також крах ОВДП (облігації державної внутрішньої позики) у серпні 1998 року. Крім того, дивідендна політика українських підприємств також не сприяє росту привабливості емітованих ними цінних паперів.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, поточний стан фондового ринку України можна визначити як застійний, підтвердженням чому можуть служити незначні обсяги операцій з цінними паперами протягом останніх років.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Найман Е. Етапи розвитку і причини падіння українського фондового ринку Бізнес. – 2001. - №46. - С. 22-23.

Кузнєцова Н.С., Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. К., 1998.- 246 с.

Оскольський В. Українська фондова біржа: нова концепція діяльності // Вісник Національного банку України. - 1997. - №7.-С.23-27.