Попит та пропозиці як елементи ринкових відносин. Ціноутворення.

ПЛАН

Вступ

Стан ринкової економіки, рівень і механізм її розвитку можна проаналізувати, дослідивши явища попиту і пропозиції та засоби їх координації і взаємопристосування. Зміни в попиті та в пропозиції відбуваються під впливом цінових та нецінових факторів, що відображаються на стані ринкової рівноваги. Взаємодія попиту і пропозиції, їх взаємопристосування відбуваються на основі дії цінового механізму і конкуренції, що приводить до формування рівноважної ціни та рівноважної кількості товару. Збалансування обсягів попиту і пропозиції досягається завдяки виконанню ринковою ціною врівноважуючої функції.

Суспільний механізм координації попиту й пропозиції діє як на ринку товарів, так і на ринку ресурсів. Збої в цьому механізмі через втручання держави в процес ціноутворення шляхом фіксації цін призводять до виникнення товарного дефіциту або надлишків, які свідчать про дисбаланс на ринку і втрату ефективності.

Попит і пропозиція є невід'ємними категоріями ринкової організації господарювання, що виражають об'єктивні економічні відносини товарного виробництва. З розвитком суспільної організації товарного виробництва і змінами в системі господарювання змінюються конкретні способи мікро- і макроекономічного регулювання попиту і пропозиції. Незмінним залишається загальноекономічний зміст цих категорій ринкової економіки.

Попит визначає сукупну суспільну чи ринкову потребу в товарах (послугах), яка зумовлена платоспроможністю і виражена в грошовій формі. Попит завжди конкретно визначений, має властивість динамічно змінюватись під впливом ряду факторів. Розглянемо принципові моменти, що уточнюють поняття економічного змісту попиту. По-перше, останній тісно пов'язаний з реальними суспільними потребами, але не збігається з їхньою кількісною визначеністю. По-друге, попит залежить від платоспроможності покупців, тобто від забезпеченості потенційної потреби в товарах і послугах грошовим покриттям. Отже, універсальною формою вираження попиту є гроші (обсяг сумарної вартості товарів чи послуг, що можуть бути куплені). По-третє, суб'єкт попиту репрезентує сферу споживання (виробничого чи особистого) і представлений на ринку покупцем. Об'єктами попиту можуть бути будь-які об'єкти ринкових відносин, що мають вартісну оцінку і певну корисність для споживання.

Пропозиція представлена результатами господарської діяльності (виробництва], що набувають товарного вигляду і можуть бути доставлені на ринок у певному обсязі і в певний час. Як функція і результат товарного виробництва пропозиція представлена відповідними суб'єктами - продавцями. Еволюція товарного виробництва і розвиток суспільного поділу праці зумовили переміщення функції реалізації товарів та послуг на ринку від безпосереднього виробника до торгівлі. Вплив цієї функції на стан пропозиції може бути вагомим, але вирішальною передумовою ринкової пропозиції залишається обсяг виробництва. Розбіжність у кількісній визначеності виробництва певних продуктів чи послуг та пропозиції їх може зумовлюватися відставанням у розвитку виробничої інфраструктури, що відповідає за своєчасну появу результатів виробництва на ринку (транспорт, зв'язок, заготівля). Іншою причиною можуть бути технологічні та організаційно-економічні порушення, що призводять до невідповідності споживчих якостей вироблюваної продукції чи послуг існуючому попиту.

1. Закон попиту. Зміни у попиті та його величині.

Бажання отримати певні товари або послуги з часом можуть перетворитися на потребу. Якщо потреба може бути задоволена тільки за певну плату, тобто за рахунок відмови від задоволення інших потреб, то споживач повинен контролювати бажання і отримувати менше бажаного, виявляючи тим самим попит на товар або послугу.

Попит — платоспроможна потреба, яку споживачі можуть задовольнити, придбавши певні блага.

Попит пов'язує кількість благ, що купуються, з тими варіантами, від яких треба відмовитись заради придбання цих благ.

Між кількістю матеріального блага, яке споживач хоче придбати, і ціною, сплаченою за його придбання, існує зворотний зв'язок. За високу ціну можна купити менше матеріальних благ, а за нижчу — більше. Така залежність становить суть закону попиту.

Закон попиту — закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання величини попиту, і навпаки.

Передбачається, що одночасно з ціною не змінюються інші чинники (доходи тощо), які можуть компенсувати наслідки її зміни.

Особливий випадок — коли ціна блага зростає, а споживачі збільшують кількість покупок, очікуючи подальшого підвищення ціни. Фактично вони хочуть купити більше, щоб потім витрачати на цей товар менше. Таку ситуацію спричиняють інфляційні очікування населення.

Слід вирізняти попит і величину попиту, оскільки на попит впливають цінові, інфляційні та інші чинники.

Економічна теорія визначає попит як зв'язок між двома конкретними змінними: ціною і кількістю блага. Попит — не просто кількість, це завжди перелік (англ. schedule) цін і перелік кількостей (величин блага), які люди прагнуть купити. Рух від одного пункту переліку до іншого називають зміною величини попиту, а не зміною попиту як такого. Крива попиту показана на рис. 1, де D — узвичаєна позначка величини попиту (англ. demand — англ. попит).

Рис. 1. Крива попиту

Вплив чинників зумовлює попит на товар, тобто відображає зв'язок між рівнем ціни та обсягом покупок. Зміни попиту будуть водночас спричиняти тиск в одному і тому самому напрямі на ціну і на величину попиту. Якщо не буде змінюватися сам попит, то ціна і величина попиту будуть завжди рухатися у протилежних напрямах.

Підвищення попиту може «потягнути» вгору і ціну, і величину попиту. Але за високого загального попиту чи за низького попиту (зміщення кривої) величина попиту буде меншою за високих цін, ніж за низьких (вид кривої). Саме це підтверджує закон попиту.

Для аналізу зміни попиту важлива швидкість пересування кривої попиту або тривалість пристосувальної реакції у відповідь на зміну цін. Йдеться про час, необхідний для пристосування до нової ситуації, наприклад, за різко зростаючої ціни для пошуку