Витрати виробника можна розглядати як вартість альтернативи. З такої ж точки зору доцільно проаналізувати зв'язок власності та особливостей використання ресурсів, розглянути специфіку прямого і зворотного зв'язку: попит — ціна за послуги — витрати (оплата ресурсу).

Пов'язує воєдино закон попиту і принцип управління пропозицією альтернативна вартість. З цього погляду витратами є цінність альтернативних можливостей, від яких доводиться відмовлятися.

Вибір споживачів завжди ґрунтується на порівнюванні вигід, пов'язаних з можливими альтернативами.

Згідно з концепцією альтернативної вартості грошові оцінки втілюють цінність певних ресурсів за їх найкращого альтернативного використання, або цінність альтернативних можливостей, якими доводиться жертвувати, коли певні ресурси використовують для виробництва певного товару. Цінність нереалізованих альтернативних можливостей перетворюється на витрати виробництва цього товару. Причому виробник товару повинен оплатити ресурси для його виробництва за ціною найвигіднішої альтернативи.

Доки конкурентні умови диктують виробникові сплачувати вищу ціну за ресурси для виробництва матеріальних благ, доти виробничі витрати будуть відображати цінність альтернативного використання для власників ресурсу.

Закономірність 1. Виробники прагнутимуть уникнути конкуренції між собою щодо ресурсів, які вони використовують, якщо знайдуть для цього дієвий засіб. Це явище називають потягом до монополії. Такою закономірністю можна пояснити виникнення і поширення процесів вертикальної інтеграції (зближення, об'єднання) та диверсифікації (поширення господарської і фінансової діяльності на нові сфери) у концернах.

Закономірність 2. У країні з ринковою економікою повинен бути ринок праці, на якому конкуруватимуть між собою не тільки робітники, а й наймачі робочої сили. Повинен бути вільний перелив робочої сили.

Закономірність 3. У ринковій економіці витрати завжди є адресними, тобто витратами для когось:

1) витрати на отримання освіти і витрати на її надання;

2) витрати на найману армію і витрати суспільства на військовий призов в армію.

Усе це дає підстави для висновків щодо використання ресурсів.

1. Ресурси використовуються бездумно і неефективно, якщо користувачі не змушені оплачувати їхню альтернативну вартість, або їх вартість за найкращого альтернативного використання.

2. Якщо ресурс нікому не належить або перебуває в суспільне знеособленій власності, то нікому наполягати на оплаті цінності його альтернативних можливостей за використання потенційними користувачами. Ресурси недооцінюватимуться і підприємці не матимуть достатніх стимулів щодо їх економії.

3. Існує ще одна крайність — психологія «тимчасовості» підприємців-орендарів, які витрачатимуть ресурси, не дбаючи про майбутнє. Отже, крім форми власності, проблема ефективного використання ресурсів пов'язана з періодом їх використання і організаційними формами господарювання.

4. Коли ресурси належать конкретному власнику, то торги покупців з продавцями (власниками ресурсів) внаслідок конкуренції формують ціни, близькі до альтернативної вартості для власників ресурсів.

Як відомо, ціни визначаються витратами, але витрати визначаються існуючими цінами, тобто витрати завжди залежать від попиту. У ринковій економіці діє чіткий принцип: дохід формується в результаті реалізації товарів або послуг і коригується залежно від реального попиту на продукцію. Так, великий попит на послуги пластичних операцій зумовлює їх подорожчання їхніх послуг, а готовність публіки платити високі ціни за видовище призводить до того, що розпорядники видовищ можуть встановити високі ціни, отримати більші доходи і заплатити високу плату виконавцям — тобто мати більші витрати, оскільки у витрати входить і заробітна плата виконавців.

Загалом розташування кривих попиту і пропозиції визначається дією закону пропозиції, який втілює взаємозв'язок між кількістю ресурсів, яку пропонує виробник, і кількістю, яку готовий придбати їх споживач.

1. Криві попиту спрямовані ліворуч угору, оскільки вищі ціни спонукають споживачів ресурсів до відмови від своєї поточної діяльності через наявність кращої альтернативи.

2. Криві пропозиції спрямовані праворуч угору, бо власникам ресурсів необхідно запропонувати вищі ціни, щоб переконати у можливості відмовитися від своєї попередньої діяльності.

3. У межах концепції альтернативної вартості попит бере участь у формуванні витрат, а витрати впливають на рівень цін. Ціни одних благ впливають на попит на інші блага, споживання яких вони доповнюють чи можуть замінити.

3. Ціноутворення в умовах ринкової економіки. Врівноважуючи функція цін.

Аналіз взаємодії попиту і пропозиції, особливостей наслідків конкуренції за фіксації цін, причин виникнення дефіциту дає змогу розкрити механізм ринкової рівноваги, а також дослідити ринковий критерій розподілу благ.

Координація дій у ринковому господарстві здійснюється за допомогою ціни. Це врівноважує ринки (рис. 4), а ціна, що врівноважує кількісні величини попиту і пропозиції, називається ціною рівноваги, або рівноважною ціною (РE).

Рис. 4. Рівновага попиту та пропозиції на ринку товару

Зменшення пропозиції блага стосовно попиту зумовлює автоматичну ринкову реакцію зростання ціни. Вища ціна змушує покупців купувати блага менше, а виробників постачати блага більше, що спричиняє встановлення рівноваги величини попиту і величини пропозиції.

До такого ж наслідку призводить і зниження ціни як відхилення від рівноваги. Зниження ціни сигналізує, що благо стало менш рідкісним, тобто пропозиція перевищила попит і зумовлює збільшення величини попиту, але зменшення величини пропозиції, тобто їх рівновагу.

Але інколи, керуючись певними міркуваннями, навіть в умовах ринкової економіки уряд фіксує ціну на товар на так званому соціальне прийнятному рівні, що рівнозначно виключенню механізму ринкової координації.

Саме поняття «винятковість» визначає відношення між бажаністю і наявністю блага або попитом і пропозицією (рис. 5). Грошові ціни надають інформацію про відносну рідкісність. Благо перестає бути рідкісним тоді, коли його можна отримати у бажаній кількості без обмежень (рис. 6).

Рис. 5. Ринок «виняткового» або рідкісного товару (ринок землі)

Рис. 6. Ринок абсолютно не рідкісного товару (ринок повітря)

Конкуренція покупців є наслідком рідкісності благ, позбавитися її можна, лише усунувши рідкісність. Критерієм розподілу рідкісних благ в умовах ринку є готовність платити. Покупці намагаються дотримуватись цього критерію, створюючи конкуренцію між собою.