2
Проблеми інвестування Транснаціональних корпорацій у економіку України
Зміст
Вступ
80-90-ті роки XX ст. характеризуються значним посиленням процесу транснаціоналізації світової економіки, зокрема економіки України. ТНК стали головним суб'єктом економічної діяльності у світовому економічному просторі, що модернізується. Відзначаючи цю тенденцію, багато дослідників пишуть про "настання ери транснаціональної економіки", чи нової "цивілізації транснаціонального бізнесу" Див. Світова економіка./Під ред. С.В.Головко, К:Либідь, 2000 р., С.96.
ТНК є, з одного боку, наслідком, а з іншого - причиною зростання міжнародної концентрації виробництва, а отже і розгортання процесу інтернаціоналізації. Будучи на сучасному етапі однією з найефективніших організаційних форм інтернаціоналізації господарського життя, вони перебувають у центрі історичного процесу глобалізації світової економіки.
Транснаціоналізація веде до високого рівня взаємозалежності між країнами. Як центри координації й рушії світового виробництва та обміну ТНК формують усередині своїх комплексів і між собою мережу відносин, які виходять за межі національних держав. Розвиваючись з одногалузевих елементів національних господарських систем, сучасні ТНК перетворилися на міжгалузеві внутрішньодиверсифіковані комплекси з інтернаціональним масштабом операцій, діалектично заперечуючи, таким чином, свою первинну основу.
Глобальна конкуренція між фірмами змушує їх розглядати світ як величезний цілісний ринок. Незважаючи на олігополістичний характер структури багатьох сегментів цього ринку, тут відбувається постійна зміна співвідношення сил між агентами економічної діяльності внаслідок передусім змін у перевагах власності, а також еволюції переваг інтерналізації й розміщення. В цій боротьбі за контроль над ринком, перетворення національних фірм у транснаціональні або підвищення ступеня "міжнародності" останніх часто стає однією з найважливіших умов зростання фірм. ТНК - найдинамічніший структурний елемент світової економіки. За мобільністю, здатністю до трансформації зв'язків та організаційних структур, швидкістю реакції на імпульси НТР вони набагато перевершують національні або регіональні форми господарських утворень. На відміну від них ТНК не прив'язані до тієї чи іншої території, а отже здатні з'єднати фактори виробництва різної державної належності і брати участь в освоєнні ринків у будь-якій частині світу, зокрема в країнах, що розвиваються.
Актуальність вибраної мною теми курсової роботи “Проблеми інвестування ТНК в економіку України” полягає в тому, що вивчення нагромадженого зарубіжного досвіду залучення та ви-користання іноземних інвестицій і усвідомлення механізмів діяльнос-ті відповідних міжнародних інституцій фінансово-економічного спря-мування мають стати важливими чинниками активізації та зростання ефективності міжнародної підприємницької діяльності в Україні.
Мета написання цієї роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з місцем та значенням великих міжнародних компаній в економіці України. Також, значна увага приділяється проблемам та перспективам залучення іноземних інвестицій в Україні.
При написанні роботи використовувались книги та підручники з світової економіки та міжнародних відносин, зокрема, Семенов К.А. “Международные экономические отношения” К.Семенова, “Глобализация экономики: новое слово или новое явление?” С.Дольова, Транснаціоналізація світового господарства та перехідні економіки” О. Рогача та О. Шниркова, перодичні видання, зокрема, статті з тижневика “Галицькі контракти”, закони України “Про іноземні інвестиції”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, послання Президента України до верховної Ради Україна – “Поступ у XXI століття Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 - 2004 рр.”, інші матеріали.
Робота складається з трьох частин.
В першій частині дається визначення транснаціональних корпорацій, приводиться характеристика їх інвестиційної діяльності.. В другій частині приводяться дані щодо об’єму та структури іноземних інвестицій в економіку України. Третя частина повністю присвячена регулюванню діяльності міжнародних компаній в Україні, проблемам та перспективам іноземного інвестування в вітчизняну економіку, шляхам створення сприятливого інвестиційного клімату в країні.
Кількісні прояви сучасного етапу транснаціоналізації світової економіки.
Транснаціональна корпорація (від лат. trans – крізь, через; рух через будь-який простір) – гігантські компанії, які діють у міжнародному масштабі і контролюють значну частку світового виробництва товарів, послуг, процес ціноутворення і нерідко привласнюють монопольні надприбутки. Економічною основою виникнення і розвитку ТНК є високий ступінь усуспільнення виробництва та інтернаціоналізації господарських зв’язків.
1.1. форми ТНК
За формою ТНК поділяються на дві групи:
Мильнер Б. Крупные корпорации – основа подъема и ускоренного развития экономики // Вопросы экономики. – 1998., с 52.
національні – трести та концерни, що мають іноземні активи;
міжнародні, капітал яких складається з фінансових ресурсів двох або кількох країн.
Національні за капіталом і контролем, але міжнародні за сферою діяльності корпорації виникли наприкінці 19-го ст., значного розвитку вони досягли лише всередині 20-го ст. Прикладом може бути американський нафтовий концерн “Екссон”, який має філії у понад 100 країнах світу, його обсяг продажу перевищує сукупний суспільний продукт таких країн, як Австрія, Данія, Норвегія, Фінляндія та ін.
Перші міжнародні концерни виникли на початку 20-го ст. Їх небагато, тому що об’єднання капіталів супроводжується численними проблемами і перешкодами, які виникають через відмінність у законодавстві держав, подвійним оподаткуванням, протидіями уряду тощо.
Є декілька засобів об’єднання фірм у ТНК цієї форми:
заснування монополіями різних країн спільної компанії як самостійної;
придбання національним концерном частки контрольного пакету акцій закордонних компаній;
безпосереднє злиття активів фірм різних країн;
“квазізлиття” – це злиття шляхом обміну акцій між фірмами, які залишаються юридично незалежними і найпоширеніша форма міжнародних трестів та концернів.
В останнє десятиріччя набули поширення такі форми співробітництва між ТНК різних країн:
спільні компанії;
консорціуми;
спільні дослідні проекти;
угоди про обмін науковими винаходами, патентами, ліцензіями, “ноу-хау”.
В рамках ТНК об’єднуються також кредитно-фінансові, збутові, науково-технічні підрозділи. Але якщо у сфері виробництва існує широка автономія окремих підрозділів, то при проведені інвестиційної політики, спільних науково-дослідницьких розробок спостерігається високий рівень централізації у прийнятті управлінських рішень.
Таблиця 1.
15 найбільших ТНК (2001 р.)
Назва
компанії | Галузь господарства | Закордонні активи, у % до всіх активів | Продаж за кордон,
у