Із середини 80-х рр., унаслідок різкого зростання ролі ТНК у процесах трансформації і глобалізації світової економіки, теоретична полеміка про причини і сутність міжнародного виробництва ТНК ще більше активізувалась. У процесі такої дискусії стала очевидною обмеженість теоретичних підходів до аналізу транснаціоналізації світової економіки, які панували раніше. Це привело до розширення предмету теоретичного аналізу за рахунок включення до нього факторів, які досі недостатньо враховувалися (наприклад, динамічних аспектів міжнародного виробництва), а також, що особливо примітне, до спроб наблизити альтернативні теорії шляхом створення загальної концептуальної основи. На кінець 80-х рр. така загальна концептуальна основа була розроблена одним з відомих теоретиків ТНК професором Редингського університету (Велика Британія) Джоном Даннінгом і отримала в світовій економічній літературі назву "еклектична парадигма" ("еклектична теорія", "парадигма Даннінга" тощо). Окремі положення своєї теорії Дж. Даннінг описав ще на початку 80-х рр. Однак у найбільш повному, систематизованому вигляді еклектична парадигма була висвітлена ним у циклі публікацій 1983-1993 рр.

Еклектична парадигма стала новим етапом у дослідженні проблем ТНК і нині перетворилась на провідну теорію міжнародного виробництва, залишивши далеко позаду за кількістю своїх послідовників і прибічників інші концепції ТНК. Електична парадигма Дж. Даннінга покладена в основу деяких останніх фундаментальних досліджень ООН з проблем транснаціональних корпорацій. Вже сама назва концепції Дж. Даннінга говорить про те, що вона об’єднує окремі елементи зовсім різних теоретичних підходів до дослідження ТНК. В цьому розумінні вона, не є принципово новою теорією. На думку, яка утвердилася в світовій економічній літературі, еклектична парадигма має загальний підхід до дослідження причин зростання міжнародною виробництва ТНК. Необхідність утвердження такого загального підходу пов'язана з деякими моментами.

По-перше, це пов'язано різноманітністю типів самого міжнародного виробництва ТНК: ресурсно-базовий, імпортзаміщуючий, експортоорієнтований або глобально орієнтований.

Кожний з типів міжнародного виробництва має свої особливості, по-різному впливає на інвесторів та країни-реципієнти.

По-друге, необхідність цього зумовлена тим, що концепції ТНК торкаються різних розділів економічної теорії (теорії міжнародної руху капіталу, міжнародної торгівлі, розміщення виробництва, промислової організації, зростання фірми, іновації і т. ін.). Природно, що в межах різних підходів до аналізу ТНК, що сформувалися в70-80 рр., був зроблений акцент на вищезгаданому розділі економічної теорії.

І нарешті, діяльність ТНК може аналізуватися на різних рівнях:

макроекономічному (найбільш загальні, національні, міжнародні глобальні тенденції);

мезоекономічному (тенденції взаємодії між фірмами на галузевому рівні);

мікроекономічному (тенденції зростання окремої фірми).

Різні рівні дослідження ТНК визначають і різні підходи до цього процесу. Макроекономічні теорії інтернаціоналізації виробництва в центр уваги ставлять теорії руху капіталу, міжнародної торгівлі, розміщення виробництва, платіжних балансів і валютних курсів. На відміну від них дослідження процесів на мезоекономічному рівні значною мірою базується на теорії промислової економіки, інновацій. У свою чергу, теорія фірми охоплює різні аспекти мікроекономічного аналізу зростання підприємств.

Еклектична парадигма не є альтернативною концептуальною основою в повному розумінні. Це скоріше організаційна парадигма, що визначає елементи кожного з підходів, які найбільше відповіда-ють поясненню різноманітних видів виробництв ТНК і широкою розмаїття оточуючою середовища, в якому вони знаходяться.

1.3 Переваги власності

Вибір між експортом і міжнародним виробництвом (що, власне, і означає перетворення фірми у ТНК) залежить від оцінки фірмою оптимального способу використання своїх конкурентних переваг, вигод, обумовлених географією розміщення підприємств і потенціальних переваг від інтерналізації трансграничних операцій у межах загальної організаційної структури корпорації.

Для того, щоб національна фірма могла перетворитися на ТНК, вона повинна, перш за все, володіти перевагами власності ("конкурентні переваги") порівняно з іншими фірмами. Як підкреслює Дж. Даннінг, всі активи, що створюються фірмою, можна поділити на:

видимі (фізичний капітал, гроші);

невидимі (технологія, знання, досвід тощо).

Саме невидимі активи, тобто особливі фірмові активи (firm specific assets) і визначають значною мірою конкурентні переваги ТНК. Ці конкурентні переваги можуть бути зумовлені двома факторами:

власністю на унікальні чи особливі активи, які вже створені (наприклад, передова технологія);

власністю па сукупні (загальні) додаткові невидимі активи (наприклад, здатність до творчих рішень, до створення нової технології).

Між двома вищевказаними факторами існують відмінності. Якщо невидимі активи першого виду можуть бути продані іншим фірмам (наприклад, у вигляді патентів і ліцензій), то сукупні додаткові активи не мають ринку збуту у традиційному розумінні. Сукупний вид переваг власності - це загальні організаційні здатності фірми, підприємницький досвід і інтелектуальний потенціал її менеджерів, об'єднаних у єдину команду, репутація фірми і довіра до неї на міжнародних ринках капіталу, її політичні контакти, довгострокові ділові зв'язки з іншими фірмами. Ці види переваг власності виходять за межі "традиційних" невидимих активів і звичайно не можуть бути продані.

Одна із важливих сукупних переваг власності - це здатність фірми створювати нову технологію, яка буде основою для наявності в неї, в свою чергу, конкурентних переваг, пов'язаних з особливими унікальними активами. До переваг власності належать здатність фірми задовольняти різні вимоги, що ставляться покупцями до якості продукції і ціни, надавати додаткові послуги – інформацію і рекомендації, гарантії надійності тощо. Здатність купувати, виробляти, зберігати й аналізувати інформацію виступає на сучасному етапі одним з найважливіших специфічних активів фірм, що визначають їх конкурентні позиції.

Деякі дослідники ТНК (Р. Кейвз) вважають, що перевагою власності є здатність створювати і підтримувати образ фабричної марки. Інші (Б. Гілрой) трактують ці переваги більш широко, враховуючи можливість економії на масштабах, диференціацію продукції, доступ на ринки товарів і факторів виробництва тощо.

Більшість із зазначених переваг власності не є, як уже згадувалось, відкриттям Дж.