В узагальненому вигляді основні види переваг власності наведені в табл. 2

Таблиця 2.

Переваги власності О. Рогач, О.Шнирков “Транснаціоналізація світового господарства та перехідні економіки ”, Київ ВЦ “Київський університет”, 1999, 302 с., с 15

Переваги внаслідок майнових прав чи невидимих активів |

Переваги внаслідок загального управління:

Переваги філії ТНК порівняно з новою фірмою, що створю-ється. |

Переваги внаслідок трансна-ціональності - посилення всіх наведених вище переваг унаслідок більш широких можливостей.

Оновлення продукції, інноваційні здатності; |

Пов'язані з концентрацією виробництва, економією на

масштабах. | Сприятливіший дос-туп до міжнародних ринків та/чи краще знання їх.

Організаційні та мар-кетингові системи. | Виключний або сприятливий доступ

до ресурсів (поста-чання, робоча сила, сировина, фінанси, інформація). | Здатність відчути пе-реваги географічних відмінностей у наяв-ності факторів вироб-ництва.

Знання, досвід, інте-лект "людського ка-піталу",

Здатність добувати, використовувати, управляти інформа-цією. |

Економія на спільних поставках; |

Здатність зменшувати ризики (валютні, політичні).

Торгові марки і репу-тація фабричних зна-ків.

Іноземні фірми можуть подолати конкуренцію місцевих компаній, які володіють знаннями свого ринку, місцевих постачальників, тільки на основі ще більшої конкурентної сили, яка і зумовлена їх перевагами власності. При цьому не виключена ситуація, коли ці переваги власності визначають олігопольні чи навіть монопольні позиції іноземної фірми.

Якби всі фірми мали доступ до одних і тих самих технологій, виробничих знань і ринків, то здійснювані прямі іноземні інвестиції було б недоцільним, і потоки капіталу набули б форми портфельних інвестицій і позик. Ніякі фірми не могли б здійснювати додаткові витрати із закордонних операцій, не маючи порівняно зі своїми конкурентами переваг, пов'язаних з факторами власності. Ці переваги, тобто нематеріальні активи, можуть бути переведені за кордон з досить низькими витратами, сприяючи створенню в межах фірми концентрованих промислових структур, що об'єднують окремі країни. Такі нематеріальні активи насправді означають "бар’єри на шляху доступу" нових конкурентів. Конкуруючі місцеві фірми, наприклад, не можуть скористатися результатами цих переваг через правовий захист (інтелектуальної власності), чи тому, що вони є результатом інвестицій у розвиток конкретного професійного, науково-технічного й організаційного потенціалу. Ще більші бар'єри для доступу на ринок з'являються внаслідок процесу навчання та інновацій, під час якого нові знання та навички здобуваються конкретними людьми і групами осіб. Без здійснення аналогічних інвестицій місцеві фірми не можуть одержувати ці знання та навички. Переваги власності визначають, таким чином, які галузі і які фірми в цих галузях найбільш схильні здійснювати міжнародну інвестиційну діяльність. Не випадково переважна частина ТНК концентрується в найбільш наукомістких галузях, а лідируючі позиції тут мають фірми з потужною технологічною базою та престижними фабричними марками.

1.4 Переваги інтерналізації

Зазначені фірми-лідери, які мають внаслідок своїх конкурентних переваг найбільші можливості для зарубіжної діяльності, можуть здійснювати її в різних організаційних формах, наприклад, за допомогою продажу товарів, технології, управлінського досвіду, ноу-хау або за допомогою прямих інвестицій і міжнародного виробництва. Чому ж іноземна фірма, яка володіє конкурентними перевагами порівняно з місцевими фірмами, не "продає" їх останнім, а вирішує створити тут зарубіжне виробництво і здійснювати прямі інвестиції? Чому створення горизонтальної чи вертикальної інтеграції між фірмами і дочірніми компаніями стає кращим шляхом використання конкурентних переваг порівняно з передачею прав користування цими активами місцевим фірмам?

Зацікавленість фірми у створенні міжнародного виробництва пов'язана з існуванням переваг інтерналізації, тобто внутрішнього (внутрікорпораційного) погодженого використання нематеріальних особливих активів і сукупних додаткових невидимих активів. Переваги інтерналізації виникають, як вже відзначалось, унаслідок здатності горизонтально чи вертикально інтегрованих виробничо-інвестиційних комплексів ТНК мати додаткові вигоди (тобто більш високі доходи) з координованого використання особливих чи сукупних додаткових активів.

Переваги інтерналізації О. Рогач, О.Шнирков “Транснаціоналізація світового господарства та перехідні економіки ”, Київ ВЦ “Київський університет”, 1999, 302 с., с 18- це транснаціональні вигоди, що випливають із загального керівництва мережею цих активів, розміщених у різних країнах.

Ринок трансакцій характеризується недосконалістю. Причини такої недосконалості різні: ризик і невизначеність при трансграничних операціях, відчутний вилив екзогенних факторів на безпосередніх учасників угод, неможливість отримання економії на масштабах без прямої координації взаємопов'язаної діяльності.

У цілому можна виділити два типи недоліків (недосконалості) ринку:

1. Структурні недоліки (антиконкурентна політика суб'єктів/ учасників).

2. Внутрішньо притаманні недоліки (невизначеність попиту і пропозиції на товари і послуги, непослідовність і нераціональна поведінка суб'єктів тощо).

Особливо великі потенційні втрати внаслідок недосконалості ринку можуть виникати при передачі незалежним фірмам технології, ноу-хау, секретів і досвіду управління. Тут необхідні додаткові витрати на переговори, правовий захист, створення механізмів, покликаних запобігати дифузії знань, контролювати якість продукції (наприклад, за право користуватися фабричним знаком) тощо.

Виникає і багато інших проблем. Наприклад, продавець технології має переконати покупця в тому, що запропонована ним ціна є правомірною, в той же час він не може розкрити всіх секретів технології, бо боїться втратити їх до моменту продажу. Внаслідок цього фірми віддають перевагу внутрішнім, а не зовнішнім, виключно ринковим каналам використання переваг власності. Вони вибирають прямі іноземні інвестиції, а не ліцензійні (або інші) угоди з місцевими компаніями, оскільки намагаються знизити трансакційні втрати, ризик, подолати невизначеність ринку, захистити свої особливі нематеріальні активи. Інтерналізуючи ринок (тобто координуючи використання таких активів з іншою виробничою діяльністю), фірми закріплюють свої ринкові позиції і таким чином перетворюються на ТНК або збільшують ступінь транснаціональності.

Інтерналізація, таким чином, виступає як засіб подолання недос-коналості ринку (породженої національними кордонами, інформа-ційними труднощами та іншими факторами) за допомогою створення "внутрішніх ринків".

Ступінь інтерналізації операцій