Переваги власності й інтерналізації впливають одна на одну. Нехай фірма країни А, яка має сильні конкурентні переваги в галузі X, використовує свій інноваційний потенціал, щоб проникнути в га-лузь V, технологічно пов'язану з галуззю X. Такі зусилля в НДДКР плануються здійснити в межах зарубіжного дочірнього підприємства в країні Б. Заснована тут дочірня фірма пов'язана з потенціалом НДДКР материнської компанії в країні А. Здатність фірми заснувати виробництво в країні Б і здійснювати тут нову дослідницьку програму є наслідком первинних переваг власності (які складаються з існуючої технології й інноваційної сили фірми в галузі X). Але потім, координуючи НДДКР. фірма одержує переваги інтерналізації. Це розширює її первинні переваги власності, збільшує здатність ініціювати нововведення одночасно в галузях X і V.

Отже, наявність переваг інтерналізації (їх перелік подано у табл.3) пояснює те, чому фірма не продає чи не здає в оренду свої активи, що базуються на людському капіталі, знаннях, а, прагнучи звести до мінімуму трансакційні витрати, внаслідок побічних ефектів (externalities) ринкового механізму, обмежує їх поширення і функціонування мережею своїх виробничих філій, створених унаслідок прямих інвестицій. Можливі також і інші форми (спільні підприємства, контрактні форми інвестицій) з тривалими трансакційними відносинами, де асиметрія ринкової сили ТНК дозволяє їй контролювати і координувати процес використання невидимих активів.

Таблиця 3.

Переваги інтерналізації О. Рогач, О.Шнирков “Транснаціоналізація світового господарства та перехідні економіки ”, Київ ВЦ “Київський університет”, 1999, 302 с., с 19

уникнення витрат на пошук партнерів і переговори;

уникнення витрат на захист прав власності;

подолання невпевненості покупця відносно суті й вартості технології, що передається;

необхідність для продавця захистити якість проміжних і кінцевих продуктів;

можливість компенсувати витрати у випадку відсутності в майбутньому ринків збуту;

можливість уникнути державного втручання (квоти, тарифи, ціновий контроль, податки тощо);

можливість контролювати постачання і умови продажу (включаючи технологію)

можливість використання практики перехресного субсидіювання, операцій "лідз енд легз", трансфертного ціноутворення

1.5 Переваги розміщення.

Райони, в яких буде здійснюватися діяльність ТНК, у свою чергу визначаються перевагами розміщення. Ці переваги з'являються внаслідок таких факторів, як розмір ринку, забезпеченість факторами виробництва і міжкраїнові відмінності в цінах на них, витрати зв'язку і транспорту. Вибір місця вкладання іноземних інвестицій у приймаючій країні визначається також з урахуванням таких міркувань, як макроекономічна стабільність країни, рівень конкуренції, торгова політика, ступінь розвитку інфраструктури. Тарифи і кількісні обмеження, що введені приймаючою країною на імпорт, можуть робити його невигідним. У цих умовах місцеве виробництво за допомогою філіалів ТНК є єдиним способом утримати контроль над ринком приймаючої країни. Найважливіші переваги розміщення узагальнені в табл. 4.

Однією з найважливіших переваг розміщення, як показують численні емпіричні дослідження, є розмір ринку приймаючої країни. Для інвестицій ТНК, орієнтованих на внутрішній ринок, цей фактор відіграє пріоритетну роль незалежно від того, проводить чи не проводить приймаюча країна протекціоністську політику. Хоча протекціонізм стимулює організацію місцевого виробництва навіть на невеликих ринках (іноді навіть в економічно неефективних масштабах), великі ринки є привабливими для ТНК навіть в умов вільної дії ринкових сил. Експортноорієнтовані філії в цьому випадку також виграють, бо за змін світової кон'юнктури можуть продати частину своєї продукції на місцевому ринку.

Таблиця 4.

Переваги розміщення О. Рогач, О.Шнирков “Транснаціоналізація світового господарства та перехідні економіки ”, Київ ВЦ “Київський університет”, 1999, 302 с., с 21

розподіл наявності природних і відновлюваних ресурсів;

обсяг і динаміка ринку;

ціни, якість і продуктивність факторів виробництва;

витрати міжнародного транспорту і зв’язку;

Інвестиційні стимули і перешкоди;

штучні бар'єри для торгівлі;

наявність інфраструктури (комерційної, юридичної, транспортної, телекомунікаційної);

психологічні (національно-культурні) відмінності;

економічна система і політика уряду;

Забезпеченість факторами виробництва також значною мірою впливає на вибір регіону інвестування. Вона включає низку моментів: наявність природних ресурсів (особливо важливо для "сировинних" ТНК), вартість некваліфікованої робочої сили, можливість найму кваліфікованих спеціалістів за відносно низьких витрат, ефективність діяльності місцевих постачальників товарів і послуг, якість допоміжної технологічної інфраструктури. Економічна політика приймаючої країни, стимули і пільги для ТНК, ступінь ризику іноземних інвестицій також багато в чому визначають привабливість діяльності в кожному районі.

Отже, наявність трьох видів переваг - власності, інтерналізації і розміщення визначають закономірності створення виробничих комплексів ТНК. Еклектична парадигма не заперечує того, що ТНК, використовуючи ці переваги, можуть володіти великою "ринковою владою" і створювати ефективні "бар'єри для доступу" інших фірм. Але на відміну від попередніх концепцій "монополістичних переваг" вона робить основний акцент на тому, що тенденція зростання конкуренції між ТНК переважає над тенденцією "змови" між ними. Цей висновок має важливе значення для аналізу нових явищ у діяльності сучасних ТНК, еволюції їх організаційної структури і форм операцій.

Слід зауважити, що еклектична парадигма також не дає вичерпної відповіді на всі питання, що пов'язані з виникненням ТНК і особливостями їх сучасної діяльності. Наприклад, вимагають уточнення і критичного аналізу положення про еволюцію переваг власності внаслідок нового етапу технологічної революції, про співвідношення інтерналізованих і екстерналізованих форм, операцій та причин використання останніх, не зважаючи на зростання трансакційних витрат.

Тому в подальших дослідженнях положення цієї теорії ТНК були доповнені і проаналізовані з врахуванням сучасних особливостей процесу транснаціоналізації. Це стосується зокрема еволюції стратегії ТНК і зміни їх управлінських та організаційних моделей, формування стратегічних альянсів, а також їх впливу на переваги власності й інтерналізації та конкурентну політику ТНК. Подолання традиційних підходів еклектичної парадигми щодо переваг розміщення стало