Таблиця 2.4 Прямі іноземні інвестиції у регіони України, %* |

Довідково:

Регіон |

1994 |

1995 |

1996 |

1997 |

1998 |

1999 |

чисельність населення

на 1.0 1.99

Північний |

32,1 |

48,8 |

43,5 |

43,9 |

42,7 |

43,7 |

17,1

у тім числі м. Київ |

25,7 |

41,6 |

30,4 |

30,0 |

29,9 |

32,0 |

5,2

Південний |

15,3 |

11,3 |

16,3 |

15,3 |

13,4 |

11,9 |

15,2

1 Іентральний |

8,1 |

6,3 |

9,7 |

9,5 |

8,6 |

10,6 |

12,3

Західний |

15,9 |

12,3 |

11,1 |

11,7 |

11,3 |

10,9 |

22,6

Східний |

28,7 |

21,1 |

18,4 |

18,7 |

23,5 |

22,9 |

32,8

Всього" |

100 |

100 |

100 |

100 |

100 |

100 |

100

Джерело: Статистичний щорічник України за 1997рік. — К: Українська енциклопедія, 1999. -С.309-310; Статистичний щорічник України за 1998рік. -k'.: Техніка, 1999. - С.ЗОЗ; Янків М. Залучення зарубіжних інвестицій в економіку регіону // Інвестиційний вісник. - 1998. -№1. - С.2І; Глухов Г. Что посеешь, то и пожнеш //Инвестгазета. - 2000. -№47(268). - С.8.

Відповісти на друге питання не менш складно, бо йдеться про мотиви поведінки іноземних інвесторів. Я спробую дати на це питання відповідь в наступному розділі роботи.

3. Проблеми та перспективи розвитку іноземних інвестицій в Україні

3.1 Регулювання діяльності міжнародних компаній та іноземних інвестицій в Україні

Інтернаціоналізація комерційно-господарської діяльності зумов-лює необхідність існування чіткого механізму регулювання міжна-родного спільного підприємництва, здійснюваного відповідними дер-жавними структурами і міжнародними організаціями.

Можна виокремити такі цілі регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання:*

забезпечення збалансованості різних сфер економіки й рівноваги внутрішнього ринку України;*

стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності;*

створення особливо пільгових умов для інтеграції економіки України в систему світового поділу праці та її максимально можливе наближення до ринкових структур розвинутих країн;*

здійснення захисту економічних інтересів України в цілому й окремих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зокрема;*

надання рівних можливостей суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, розвиток усіх видів підприємництва незалежно від форми власності;*

заохочення конкуренції і подолання монополізму у сфері зовнішньоекономічній діяльності.

Регулювання підприємницької діяльності практично здійснюють державні органи законодавчої та виконавчої влади—Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Національний банк, Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, Державне управління митного контролю.

Процеси інтернаціоналізації підприємств і країн відбуваються за регулюючою участю певних міжнародних союзів, співтовариств, а та-кож конкретних міжнародних організацій. Основні міжнародні орга-нізації фінансово-економічного спрямування, що здійснюють пев-ну сукупність функцій щодо регулювання і розвитку спільної підприємницької діяльності здатні допомагати сфері міжнародного бізнесу вирішувати його актуальні, насамперед фінансові та інші економічні проблеми.

При цьому варто зазначити, що методи регулювання міжнародної спільної підприємницької діяльності надають очевидний пріоритет правовим методам як основі формування і функціонування інших механізмів управління такою системою господарювання.

На національному рівні система регулювання міжнародної спільної підприємницької діяльності має включати такі елементи: 1) форми іноземних інвестицій; 2) вимоги до результатів діяльності іноземного партнера; 3) трансферт (репатріація) прибутку іноземно-го інвестора; 4) інвестиційні пільги та обмеження; 5) гарантії дотри-мання прав іноземного партнера. Більша частина питань, що пов’язані з діяльністю міжнародних компаній на території України регулюється законами України "Про іноземні інвестиції" від 13 березня 1992 р. № 2198 [1], Про зовнішньоекономічну діяльність (зі змінами  від 8 червня 2000 року N 1807-III) [2], “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15 березня 2001 року
N 2299-III [3], постановами Кабінету Міністрів України, іншими нормативними актами.

Іноземними інвестиціями називаються конкретні цінності, що вкладаються безпосередньо іноземними партнерами в об'єкти підприємницької діяльності з метою отримання прибутку (доходу) або досягнення інших цілей, тобто довгострокові вкладення капіталу в різні галузі економіки і сфери діяльності. Проте існують певні варі-ації стосовно окремих їхніх видів: різноманітні майнові та інтелекту-альні цінності, цінні папери, торгові марки тощо.

Вимоги до результатів діяльності іноземного партнера зумов-люються передовсім цілями країни, що приймає, і визначаються ди-ференційовано за певними показниками. До останніх можна віднес-ти: частку вітчизняного партнера, спрямованість ринку, масштаби діяльності, рівень імпортної технології, необхідність підготовки кадрів відповідного фаху і професійної спрямованості.

Трансферт (репатріація) прибутку іноземного інвестора, як правило, має включати такі регулюючі заходи: обов'язкове створен-ня резервного фонду зі зберіганням його у банку країни, що прий-має; фіксація розміру трансфертного капіталу і прибутку відповідно до правил валютного регулювання та угод про валютне співробіт-ництво. Допускається також режим вільного переміщення капіталу.

Практика інвестиційних пільг та обмежень може передбачати:*

факторні пільги (субсидії підприємствам, гарантовані та пільгові позики, звільнення від податків та їх часткове повернення, застосування прискореної амортизації);*

спеціальні заходи щодо обмеження діяльності іноземних партнерів і контролю за нею.

Система гарантій дотримання прав іноземних партнерів звичайно охоплює такі гарантійні заходи: залучення у вітчизняне правове поле; дотримання існуючих пільг протягом (як мінімум) інвестиційного циклу; відмова держави від важелів конфіскаційного характеру.

На міжнародному рівні звичайно регулюються: 1) ідентифікація інвестицій та інвесторів; 2) умови імпорту і заохочення іноземного капіталу; 3) вимоги до здійснення спільної підприємницької діяльності; 4) переведення платежів (коштів); 5) розв'язання суперечок госпо-дарського характеру; 6) норми поведінки іноземних партнерів.

При ідентифікації інвестицій та інвесторів важливо визначити не лише усталені форми інвестицій, а й ті, що можуть з'явитись після укладення угоди або підписання договору (контракту). Необхідно також зафіксувати ті юридичні особи, котрі вважаються національни-ми об'єктами кожної країни — учасниці відповідної угоди.

Умови імпорту іноземного капіталу мають визначати порядок регулювання розміщення інвестицій (загальними нормами права чи спеціальними режимними документами). Однією з таких важливих умов може бути політика "відкритих дверей" держав-партнерів у спільній підприємницькій діяльності. Що ж до заохочення інвестицій, то більшість міждержавних дво- та багатосторонніх угод передбачає відповідні зобов'язання насамперед