На думку респондентів, низький рівень залучення ПІІ в Україну частково викликаний її несприятливим інвестиційним кліматом (у правовому, економічному й інфраструктурному аспектах), а також недоліками політики приватизації. Непрямим свідченням помилок у приватизаційній політиці може служити той факт, що більшість респондентів (зокрема 60% транснаціональних корпорацій) інвестували в Україну через новостворені проекти чи спільні підприємства з приватними компаніями, а не через приватизаційний продаж. Див. там же.

Результати опитування показали, що визначальним стимулом для іноземних інвесторів в Україні є пошук нових ринків. Цей стимул істотно переважає над іншими, зокрема над можливістю використовувати дешеву і кваліфіковану робочу силу. Більшість інвесторів залучає великий внутрішній ринок України з майже 50 мільйонами споживачів. При цьому наявність дешевої робочої сили виявилося істотним тільки для інвесторів-підприємців, що завжди дуже реагують на дешеві фактори виробництва.

Хоча заробітна плата в Україні менше, ніж в інших країнах Східної Європи, цю важливу перевагу нівелює більш низька продуктивність праці, недостача капіталу, слабкий менеджмент і регуляторні перешкоди, адже ці фактори визначають більш високу, у порівнянні із сусідніми країнами, собівартість продукції.

Хоча Україна і є однією із самих ризикованих для ведення бізнесу країн Східної Європи, бажана внутрішня ставка прибутковості для гнітючої більшості інвесторів коливається в межах від 10 до 30%. Великі транснаціональні компанії, що можуть залучати капітал під більш низькі відсотки, звичайно вимагають меншої ставки прибутковості (нижче 20%), чим інституційні інвестори й інвестори-підприємці. Міжнародні фінансові організації, що також оперують капіталом порівняно низької вартості і які враховують політичні цілі, роблять інвестиції в Україну, орієнтуючись на прибутковість, виражену однозначним числом. Утім, їхні фінансові ресурси не покривають інвестиційних потреб України. Тому часто ці організації не можуть робити інвестиції без участі західного підприємства, що працює у відповідній галузі.

Таблиця 3.1 - Основні перешкоди для ПІІ.

("1" - головна причина, "2" - другорядна причина, "3" - не є причиною)

Ранг | Проблема | У цілому

1 | нестабільне і надлишкове регулювання | 1,03

2 | нечітка правова система | 1,21

3 | нестійкість економічного середовища | 1,27

4 | корупція | 1,34

5 | важкий податковий тягар | 1,46

6 | проблеми з установленням чітких прав власності | 1,56

7 | низький рівень доходів громадян | 1,69

8 | труднощі в спілкуванні з урядом і приватизаційними органами | 1,78

9 | нестійкість політичного середовища | 1,82

10 | відсутність матеріальної інфраструктури | 2,09

11 | Проблеми виходу на внутрішній і зовнішній ринки | 2,16

Таблиця 3.2 - Мотиви компаній, що інвестують в Україну

Ранг | Чому ви вирішили інвестувати в Україну? | У цілому

1 | Масштаби ринку і потенціал його росту | 1,05

2 | доступ до нового регіонального ринку (Східна Європа, СНД) | 1,92

3 | якість навичок робочої сили | 2,15

4 | наявність дешевих факторів виробництва (дешева робоча сила, енергія, сировина) | 2,27

5 | виробничі потужності | 2,32

6 | підвищення конкурентноздатності в постачанні на розвинуті ринки (наприклад, Західної Європи) | 2,53

7 | податкові стимули | 2,69

8 | доступ до наукових і технологічних розробок України | 2,71

Таблиця 3.3 - Пріоритети державної політики

Ранг | Пріоритет | У цілому

1 | лібералізація руху капіталу, валютного ринку і репатріації прибутків | 1,12

2 | зняття обмежень на частку іноземної власності в українських компаніях | 1,16

3 | мінімізація бюрократичних обмежень | 1,17

4 | зниження податкових ставок і скорочення числа податків | 1,32

5 | зняття обмежень на доступ до внутрішнього і зовнішнього ринків | 1,78

6 | удосконалювання системи контролю за дотриманням контрактів | 1,81

ДЖЕРЕЛО: Flemings/SARS//Галицькі контракти №30, 2001

А респонденти хто?

Згідно даним Flemings/SARS, за станом на день опитування респонденти інвестували чи зобов'язалися інвестувати в Україну понад $2 млрд. Ця сума складає майже 2/3 загального обсягу прямих іноземних інвестицій, притягнутих в Україну.

Серед опитаних 34 компаній 19 мають штаб-квартири в США, одна - у Канаді, інші - у країнах ЄС і інших європейських країнах.

Транснаціональні компанії складали 2/3 респондентів опитування. У межах вибірки був установлений широкий спектр обсягів інвестицій. Але найчастіше мова йде про прямі іноземні інвестиції середнього обсягу ($10-100 млн), що, власне, і домінують в Україні.

У число опитаних не ввійшли російські компанії, що складають вагому групу інвесторів в українську економіку. Чому? Як пояснює Flemings/SARS, - "ми намагалися зосередити увагу на компаніях з передовою світовою практикою ведення бізнесу". Крім того, на думку іноземних дослідників, російським компаніям властива велика, у порівнянні з західними компаніями, міра закритості в питаннях надання інформації про свою діяльність.

4. Висновки та пропозиції

В результаті проведених досліджень були розкриті питання, щодо місця транснаціональних корпорацій в економіці країн, що розвиваються, проблем, та перспектив залучення іноземних інвестицій.

Хотілося б зробити деякі висновки, щодо цих питань, стосовно України, а також зробити деякі припущення, щодо удосконалення та поліпшення інвестиційного клімату в Україні.

Для процесу транснаціоналізації характерне переплетення капіталів за рахунок поглинання фірм інших країн, зокрема, країн, що розвиваються, створення спільних компаній, залучення фінансових засобів іноземних банків, встановлення міцних довгострокових зв'язків за рубежем промислових компаній і банків однієї і тієї ж країни. Глобалізація економічної діяльності вимагає лібералізації торгівлі, іноземних інвестицій, міжнародних фінансових операцій. Створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні для іноземних компаній сприятиме залученню додаткового капіталу в економіку. Послання Президента України до Верховної Ради України “Україна: поступ у XXI століття Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 - 2004 рр”[4] визначає пріоритети та напрямки поліпшення