Відповідно до Угоди про сільське господарство усі тарифи на сільськогосподарські товари повинні бути зв'язані, за винятком товарів, що зазначені в Додатку 5 цієї Угоди, і на які країни-Члени СОТ можуть зберегти деякі нетарифні заходи, за умови, що вони відповідають певним критеріям. Наприклад, Японія і Корея зберігають імпортні квоти на рис.

Необхідно зауважити, що тарифні ставки на товари, не зв'язані країною-Членом, можуть підвищуватися в будь-який час без обмежень. Проте, як вже зазначалося, у ході вступу до СОТ, провідні країни-Члени наполягають, щоб країни, що вступають, зв'язали 100% своїх імпортних тарифів.

Разом з цим, сьогодні не тільки у Розкладах поступок країн-Членів СОТ, що розвиваються, можна знайти багато товарів, по яких тарифні ставки не зв'язані. Навіть такі високорозвинені країни, як Австралія, Канада, США та Японія зв'язали не усі тарифні позиції. Кількість зв'яза-них тарифних позицій розвиненими країнами становить: США - 99,0%, Японія - 98,8%, Канада - 99,6%, Швейцарія - 98,8%, Австралія - 96,0%, Ісландія - 94,9%. ЄС, Нова Зеландія і Норвегія зв'язали тарифи на усі товари.

Варто також завжди пам'ятати, що відповідно до принципу режиму найбільшого сприяння, тариф на будь-який товар має застосовуватися однаково щодо цього товару, незалежно від того, з якої країни він похо-дить. Винятками з цього правила СОТ є (а) угоди про митний союз або зону вільної торгівлі; чи (б) преференції на користь країн, що розвива-ються, у рамках Генеральної системи преференцій (ГСП).

Крім того, від кожної країни-Члена СОТ вимагається, щоб вона пуб-лікувала інформацію про свої тарифні ставки.

3.2. Приведення нетарифних методів державного регулювання зовнішньої торгівлі України до світових вимог – як умова членства України в ГАТТ/СОТ

В рамках Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів було підписано Угоду про процедури ліцензування імпорту. Зараз Угода про процедури ліцензування імпорту підписана усіма Членами СОТ і є складовою частиною пакета Угод СОТ.

Угода про процедури ліцензування імпорту покликана сприяти досягненню цілей ГАТТ 1994, вона враховує окремі торговельно-економічні та фінансові потреби країн-Членів, що розвиваються.

Відповідно до положень цієї Угоди процедури ліцензування імпорту мають застосовуватись таким чином, щоб не суперечити нормам та прин-ципам ГАТТ. Належне здійснення цих процедур не повинно стримувати розвитку міжнародної торгівлі, зокрема, неавтоматичне ліцензування імпорту має застосовуватися транспарентно і передбачувано, а в адміністративному плані процедури мають бути не більш обтяжливими, ніж це є абсолютно необхідним.

Метою даної Угоди є:

спростити і зробити транспарентними адміністративні процедури і практику міжнародної торгівлі;

забезпечити безпристрасне і справедливе застосування та здійс-нення процедур ліцензування імпорту;

забезпечити проведення консультацій і оперативне, ефективне та справедливе врегулювання суперечок, що можуть виникнути в її рамках.

Водночас жодне з положень цієї Угоди не передбачає регламентації щодо сфери або терміну дії заходів, що застосовуються відповідно до процедури ліцензування імпорту.

Ліцензування імпорту є адміністративною процедурою, що може використовуватися як попередня умова для ввезення товарів на митну територію Члена СОТ. Дана процедура вимагає подання до відповідного адміністративного органу заявки або іншої додаткової документації, що не вимагається в митних цілях.

Угода визначає два види ліцензування імпорту: автоматичне і неавтоматичне.

Автоматичне ліцензування імпорту - це адміністративна процедура, при як схвалення заявки на отримання ліцензії надається у всіх випадках, за умови дотримання як загальних, так і нижченаведених принципів застосування процедур ліцензування імпорту, а саме:

будь-яка особа, фірма або установа має рівні права звернутися за ліцензією і отримати її за умови, що вона виконує правові вимоги Члена СОТ, що імпортує, щодо ведення імпортних операцій;

заявки на ліцензії можуть подаватися до митної очистки у будь-який робочий день. За умови їх подачі у повній і належній формі, вони мають бути затвердженими якнайшвидше, в межах адміністративних можливостей, але не пізніше 10 робочих днів після їх отримання.

У випадку недотримання будь-яким Членом СОТ, що імпортує, будь-якої із вищезгаданих норм та принципів застосування процедури автоматичного ліцензування імпорту буде вважатися, що в такому випадку існує обмежувальний вплив таких процедур на експорт інших Членів СОТ.

Термін застосування автоматичного ліцензування імпорту має відповідати дії обставин, що призвели до його введення, або можливості застосувати іншу, більш придатну процедуру.

Автоматичне ліцензування імпорту не справляє обмежувального впливу на імпорт товарів.

Процедури неавтоматичного ліцензування імпорту визначаються як ліцен-зування імпорту, при якому схвалення заявки на отримання ліцензії надається не у всіх випадках, але вони мають відповідати загальним положенням щодо процедур ліцензування імпорту.

Введення і застосування неавтоматичного ліцензування імпорту не повинно призвести до обмеження Імпорту, більшого ніж обмеження від введення певних обмежувальних заходів, задля яких воно вводиться, і в адміністративному плані бути не більш обтяжливим, ніж це конче необхідно для їх здійснення. Наприклад, введення квотування шляхом ліцензування імпорту має призвести тільки до обмеження імпорту через фактор дії квоти.

Кожний Член СОТ, що застосовує неавтоматичне ліцензування, окрім загальних норм і принципів щодо процедур ліцензування імпорту, повинен забезпечити:

рівні права будь-якій особі, фірмі або установі на подання заявки на отримання ліцензії та її розгляд, відповідно до своїх правових і адміністративних вимог;

у випадку відхилення заявки на отримання ліцензії, надання пояснення, на запит