спеціальне мито;

антидемпінгове мито;

компенсаційне мито.

Спеціальне мито застосовується:

як засіб захисту українських виробників;

як засіб захисту національного товаровиробника у разі, коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах та (або) за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;

як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемляють інтереси України.

Антидемпінгове мито застосовується відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику. Також, у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

Компенсаційне мито застосовується відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику. Також, у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну".

У разі, якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не встановлюються або зупиняються чи припиняються органом, який їх установив.

Для більш чіткого та більшого розуміння методів нетарифного регулювання необхідно провести певну систематизацію нетарифного регулювання.

Нетарифне регулювання поділяють на кількісні обмеження та побічний протекціонізм [13]. Як обмежувальні заходи розглянуто квотування (контингування) та ліцензування, що полягають у виділенні певної обмеженої кількості товарів (квотування) та обов’язковості отримання державного дозвільного документу – ліцензії на проведення експортних та імпортних операцій з певним товаром у обмеженій нею кількості. Водночас нетарифні засоби державного регулювання, які спрямовані на захист вітчизняного товаровиробника становлять певні ускладнення в разі митного оформлення експортно-імпортних операцій, отримання державних дозвільних документів, які засвідчують відповідність якості імпортованих товарів національним санітарно-ветеринарним нормам. Суттєвим побічним засобом протекціонізму, стосовно товарів вітчизняного виробництва, вважається система внутрішніх податків, яка шляхом оподаткування імпортних товарів підвищує їхню ціну на внутрішньому національному ринку. Не розкритими залишились адміністративні правила щодо імпортних товарів, як один з напрямків побічного протекціонізму (Схема 1.2).

Схема 1.2. Методи нетарифного регулювання.

Іншу класифікацію методів нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі [24] представлено у Додатку 3. Приведено кількісні обмеження, як один з напрямків нетарифного регулювання. Особливістю є те, що квоти класифіковано з урахуванням напрямків їхньої дії (експортні та імпортні) та обсягів (глобальні та індивідуальні).

Експортні квоти – це кількісні обмеження експорту, що введені на підставі міжнародних угод з метою закріплення за кожною країною певного обсягу експорту або введенні односторонньо окремою країною з метою обмеження експорту товарів, недефіцитних для внутрішнього ринку.

Імпортні квоти вводяться національним законодавством з метою захисту вітчизняних товаровиробників, регулювання попиту та пропозицій національного ринку на певні товари. Крім того, це може бути заходом-відповіддю на прояви зовнішньоторговельної політики країни або групи країн.

Вплив кількісних обмежень як одного з засобів регулювання зовнішньої торгівлі, до переліку яких входять квотування, ліцензування та “добровільне” обмеження експорту, пропонується оцінювати певними показниками, розрахунок яких дозволяє зробити порівняння “вартості” подолання нетарифних бар’єрів у вигляді еквівалента адвалерного мита, яке обчислюється у відсотках до митної вартості.

У класифікації, що розглядається, особливе місце посідають методи фінансового засобу нетарифного регулювання зовнішньоторговельної політики держави, що спрямовані на збільшення експортного потенціалу країни, фінансування, спрямованого на зменшення вартості товару, що підлягає експорту, та, тим самим, підвищує його конкурентоспроможність на зовнішньому ринку. Фінансування експорту відрізняється від кредитування та фінансування експортно-імпортних операцій тим, що передбачає дискримінацію іноземних товарів на користь товарів національного виробництва, які підлягають експорту.

Фінансування, як засіб нетарифного регулювання поділяється на три групи: субсидії, експортні кредити та демпінг. Субсидії – це грошова виплата, спрямована на підтримку вітчизняного виробника та побічну дискримінацію імпорту. Прямі та опосередковані субсидії відрізняються тим, що перші – це дотації вітчизняним товаровиробникам, які сплачуються безпосередньо в разі проведення експортної операції, другі застосовуються шляхом прихованих дотацій експортерам у вигляді надання пільг зі сплати податків, повернені імпортного мита тощо. Експортна субсидія передбачає бюджетні виплати, що дозволяє національним експортерам проводити продаж товару на зовнішній ринок за цінами нижчими, ніж ціни внутрішнього національного ринку. Цим забезпечується конкурентоспроможність національних товарів на світовому ринку. Разом з експортними субсидіями, що забезпечують проникнення товарів на зовнішньоторговельний ринок, та реалізують державну експортну політику, з метою дискримінації імпортних товарів на внутрішньому ринку, для товарів вітчизняного виробництва застосовуються внутрішні субсидії.

Поряд з ними, експортне кредитування передбачає фінансове стимулювання державою експортних можливостей вітчизняних підприємств. Воно може відбуватися шляхом надання національним експортерам кредитів під відсоткову ставку нижчу за ринкову або державним кредитуванням імпортерів за умови обов’язкової закупівлі товарів к країні, яка надала кредит (пов’язаний кредит).