Валютний курс в якості номінального "якоря" є невід'ємною частиною програми макроекономічної стабілізації. Не дивлячись на численні випадки провалу таких програм у країнах з перехідними економіками, все ще є вагомі причини прив'язувати національну валюту до іноземної на початковому етапі стабілізації, навіть якщо згодом буде запроваджену плаваючу систему валютного курсу. Найважливішим моментом у виборі валютного курсу як номінального "якоря" є те, що в довгостроковому періоді тільки наявність економічних перетворень може бути гарантом успішного втілення в життя такого типу економічної політики.

2.2. Порівняльний аналіз режимів валютних курсів

Порівняльні дослідження ефективності режимів валютних курсів у країнах з перехідними економіками з точки зору їх впливу на ВВП, реальне споживання, рівень внутрішніх цін, пропозицію грошей та інші макроекономічні показники свідчить про те, що режим валютного курсу або вдало вибрана стратегія щодо політики валютного курсу відіграє надзвичайно важливу роль при розробці державної економічної політики.

В країнах з перехідними економіками проблема вибору режиму валютного курсу ускладнювалася рядом обставин. Фактично, у цих країнах стояло завдання переходу до абсолютно нового режиму валютного курсу, не було досвіду конвертованості валюти, в нових державах ще не було повноцінної національної валюти, розпочинався процес становлення валютних ринків, а довіра до урядів, що розпочали проведення ринкових реформ залишалася низькою. За цих умов, досвід країн, що мають ринкові економіки та країн з новими ринками свідчить про те, що якщо вибрана стратегія відносно політики валютного курсу не відповідає ситуації, яка складається в економіці країни, в тому числі на валютних та фінансових ринках, то вона може поглибити рецесію, тобто призвести до затяжного економічного спаду. При цьому слід зауважити, що немає якогось певного, визначеного універсального режиму валютного курсу, який можна було б застосувати у будь-яких економічних системах. Іншими словами успіх політики валютного курсу насамперед залежить від того, наскільки вона взаємозв'язана і скоординована з іншими напрямками макроекономічної політики.

Так, режим плаваючого валютного курсу найбільше підходить для великих, відносно "відкритих" економік з високо диверсифікованою структурою виробництва, з відносно високим рівнем економічного і фінансового розвитку, а також у тих випадках, коли причинами економічних негараздів є зовнішні шоки (підвищення світових цін на імпорт, валютно-фінансова криза, посилення протекціоністських тенденцій) або внутрішні реальні шоки, незалежно від природи їх походження.[93,83]

Одночасно, режим фіксованого валютного курсу в різних його модифікаціях більше підходить для малих "відкритих" економік, що дуже залежать від зовнішньої торгівлі з високою питомою вагою окремих країн у їх зовнішньоторговому обороті, а також тоді, коли дуже часто різко змінюється попит на гроші. В той же час, якщо постійно спостерігається явний чи прихований значний дефіцит бюджету у поєднанні з дефіцитом платіжного балансу, так званий подвійний дефіцит, політика фіксованого режиму валютного курсу нереальна, оскільки вона в найкоротший термін призведе до відтоку золотовалютних резервів із країни.

Країни з перехідними економіками застосовували практично всі відомі режими валютного курсу: від системи "валютного бюро" в Естонії, Латвії, Литві та Болгарії, жорстко фіксованого валютного курсу в Македонії, повзучої прив'язки в Польщі (до 1995 р.), коректованої прив'язки в Угорщині (до 1995 р.), валютного коридору з межами коливання валют у Словаччині, Україні, повзучого валютного коридору в Росії, Польщі та Угорщині і до керованого плавання у Чехії і Словенії, вільно плаваючого валютного курсу у Румунії.[93,99]

Якщо проаналізувати економічну ситуацію в цих країнах, то практично більшості країн з перехідними економіками довелося боротися з високою інфляцією, зниженням життєвого рівня населення внаслідок лібералізації цін та зовнішньоекономічної діяльності. Втрата традиційних ринків збуту своєї продукції, розрив економічних зв'язків і системи розрахунків, погіршення умов торгівлі, зростання реального валютного курсу, втрата конкурентоспроможності, зростання дефіциту платіжного балансу - ще зовсім не вичерпний перелік основних проблем, які слід було вирішувати цим країнам. В таких умовах зрозуміло, що успішне проведення економічних реформ насамперед залежить від стабільності і сили національної валюти. Це є важливий фактор зниження інфляції, досягнення макроекономічної стабілізації та економічного зростання.

Останніми роками в країнах регіону домінувала точка зору про поляризацію вибору режиму валютного курсу: запровадження режиму вільно плаваючого валютного курсу або жорстко фіксованого режиму валютного курсу. Це пов'язано з тим, що будь-який середній режим валютного курсу у довгостроковому періоді є нестабільним і тому вимагатиме частого втручання з боку центрального банку. Беручи до уваги той факт, що центральний банк не у всіх випадках у змозі прийняти найкращі рішення, аніж ті, які пропонуються ринком, а також те, що полярні режими валютних курсів не є ідеальними, тому у своєму чистому вигляді рідко використовуються, виникає необхідність детального аналізу режимів валютних курсів і вибору з двох "найгірших" варіантів - "найкращого".

Центральним поняттям у виборі режиму валютного курсу є визначення оптимального режиму валютного курсу. Припускаємо, що оптимального режиму валютного курсу досягнуто лише тоді, якщо неможливо через запровадження такого режиму валютного курсу покращити якийсь один ключовий макроекономічний показник, що лежить в основі визначення валютного курсу без погіршення хоча б одного з інших основних макроекономічних показників.

Якщо втручання центрального банку не