3. Валютно-курсова політика в Україні

3.1 Основні засади валютно-курсової політики України

Як вже було відзначено вище, під валютним регулюванням слід розуміти діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямовану на регла-ментацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями. Див.:Валютне регулювання. В.Ющенко, В.Міщенко. К.:”Знання”,1999р., с.79

Основними завданнями здійснення валютного регулюван-ня та контролю на національному рівні є:

організація системи курсоутворення, захист та забезпе-чення необхідного ступеня конвертованості національної гро-шової одиниці;

регулювання платіжної функції іноземної валюти та інших іноземних інструментів, регламентація поточних опе-рацій платіжного балансу;

організація внутрішнього валютного ринку;

регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями;

регулювання процесів утворення та руху валютного ка-піталу, захист іноземних інвестицій;

встановлення режиму та обмежень на вивезення і вве-зення через кордон валютних цінностей;

забезпечення стабільних джерел надходження інозем-ної валюти на національний валютний ринок.

Основними формами здійснення валютного регулювання та контролю є проведення:

дисконтної політики, тобто управління обліковою став-кою національного банку, яка поряд з іншими засобами має регулювати обсяг грошової маси, обсяг сукупного попиту, рівень цін у державі, а також приплив із-за кордону та відтік корот-кострокових капіталів;

девізної політики у вигляді валютної інтервенції, яка являє собою купівлю-продаж національним банком іноземної валюти, що впливає на курс національної грошової одиниці, продажу або купівлі золота з метою бажаного впливу на кон'юнктуру ринку золота, зміни режиму конвертованості валют, посилення або послаблення валютних обмежень;

диверсифікації валютних резервів, що дає змогу зменши-ти збитки від відносного знецінення тих або інших валют, і забезпечення найвигіднішої структури резервних активів;

отримання або надання кредитів та субсидій, які використовуються для компенсації розривів, що виникають у міждер-жавних платежах;

низки адміністративних заходів.

Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. №15-93 органами валютного контролю в Україні визначені:

Національний банк України.

Уповноважені банки.

Державна податкова адміністрація України.

Міністерство зв'язку України.

Державний митний комітет України.

Залежно від своїх функцій зазначені органи мають різний обсяг повноважень у сфері валютного контролю. Уповнова-жені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Державна податкова адміністрація України — фінансовий контроль за валютними операціями, що виконуються рези-дентами і нерезидентами на території України. Міністерство зв'язку України — за додержанням правил поштових переказів та пересиланням валютних цінностей через митний кор-дон України. Державний митний комітет України — за до-держанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Головним органом валютного регулювання та контролю є Національний банк України.

Валютну політику держави можна поділити на дві частини — поточну та перспективну. Поточна полягає в орга-нізації повсякденного оперативного регулювання поточної валютної кон'юнктури, а перспективна — в здійсненні довго-строкових структурних змін у міжнародному валютному механізмі, що реалізується через участь держави в міждержав-них угодах. Значна роль у формуванні довгострокової валют-ної політики належить таким міжнародним валютно-фінан-совим установам, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку тощо.

Зупинимося на деяких моментах, які відбивають сучасний стан політики НБУ у напрямку валютного регулювання і є складовою частиною грошово-кредитної політики.

Протягом 2002-го року НБУ вживалися заходи щодо зниження вартості грошей на кредитному ринку. Так, упродовж січня - липня 2002 року було знижено облікову ставку з 27 до 19 відсотків річних, в серпні - до 17 відсотків, а у вересні - до 15 відсотків. Відповідно знизилися процентні ставки за кредитами, наданими комерційними банками в національній валюті - до 31,68 відсотка в серпні 2002 року порівняно з 37,2 відсотка в грудні 2000 року.

Зберігалася позитивна тенденція до зростання депозитів фізичних осіб у національній валюті, обсяг яких за вісім місяців збільшився на 36,7 відсотка. Головними чинниками цього стали збільшення реальних доходів населення, фінансова стабільність, впровадження системи гарантування вкладів фізичних осіб.

З початку року було досягнуто позитивної динаміки кредитних вкладень комерційних банків. За вісім місяців вони зросли на 28,9 відсотка, їх загальна сума досягла 24,66 млрд., гривень. Однак кредитні ресурси комерційних банків залишаються ще занадто дорогими. Вони спрямовуються переважно на фінансування поточної діяльності підприємницьких структур. Частка кредитів в інвестиційну діяльність суб'єктів господарювання в загальній сумі наданих кредитів всім суб'єктам господарської діяльності на 1 вересня цього року становила 4,3 відсотка (1012,4 млн. гривень), що менше, ніж на початку року на 1,7 відсоткових пункту.

Стабільність валютного курсу стала одним з головних факторів стримування інфляції, що сприяло досягненню у 2002 році фінансової стабільності та економічного зростання, підвищенню реальних доходів населення.

Ситуація на валютному ринку була стабільною і характеризувалася високим рівнем валютних надходжень, що викликало перевищення пропозиції валюти над попитом на неї та тиск в напрямі прискорення ревальвації. В цих умовах дії Національного банку України були спрямовані на забезпечення стабільної динаміки курсу гривні та уникнення