Населення теж стало більше довіря-ти гривні — гривневі депозити фізич-них осіб за півроку зросли до більш як 9 млрд. грн., або 1.7 млрд, доларів, тоді як валютні депозити становлять 1.1 млрд, доларів. Депозити в національній валюті зростали б іще швидше, якби не банкрутства у банківській системі та проблеми з по-верненням депозитних вкладів. Тому все ще не відмирає традиція купувати долари та зберігати їх поза банками. Про зростання довіри до гривні свідчить і те, що в обмінних пунктах продаж валюти населенням переви-щує купівлю. За даними Н БУ, продаж валюти у червні становив 80.6 млн., купівля — 52.5 млн. доларів, а за два перших тижні липня — відповідно 62.0 млн. і 25.3 млн. доларів. Зауважу, що перевищення обсягів продажу ва-люти над купівлею у літній період не є характерним для всього року.

Стабільність національної валюти створює також передумови для залу-чення інвестицій, у тому числі й іно-земних. Однак, незважаючи на високі економічні показники, іноземні інвес-тори все ще не поспішають вкладати кошти в українську економіку, оскільки вона, на думку деяких рейтин-гових агентств, лишається ризиковою. Так, у серпневій доповіді Міжнародного рейтингового агентства Фітч Рейтингз (Fitch Ratings, Лондон) міститься попередження про існу-ючі в Україні політичні ризики. Агентство дійшло висновку, що політична напруга з наближенням президентських виборів зростає і в подальшому може негативно позна-читися на економіці. Прикро, що це відбувається тоді, коли зростаючій економіці потрібні інвестиції. За бра-ком іноземних вкладень уряд нама-гається знайти їх на внутрішньому ринку. Проте вітчизняна банківська система не вельми потужна, їй не вистачає середньо- і довгострокових ресурсів. Обсяг депозитів у банках зростає, але серед них частка довго-строкових становить лише близько 8% -- наслідки фінансових криз 1992-1994 pp. та 1998 p., які підірва-ли довіру до банківської системи. Крім того, в Україні практично не-має потужних інвестиційних фондів, спроможних кредитувати економіку впродовж тривалого часу. Відтак, на думку уряду, сьогодні лише Націо-нальний банк може бути такою кре-дитною установою.

Розуміючи всю необхідність і важ-ливість інвестування, НБУ прий-няв постанову, в якій передба-чається збільшити термін кредитів, що надаються комерційним банкам у порядку рефінансування, із 270 днів до трьох років. Передбачено також розширити коло інструментів, під які здійснюватиметься рефінан-сування. Якщо раніше кредити на-давалися під заставу державних цінних паперів та векселів, причому лише на 90% їх вартості, то нині рефінансування здійснюватиметься під заставу: основних фондів банку; майнових прав (за договорами про виділення кредитів на кошти,
розміщені на коррахунках; на кошти, розміщені на депозитних рахунках); державних цінних паперів та век-селів.

У забезпечення кредиту НБУ прийматиме гарантії та поручитель-ства інших банків із кредитним рей-тингом на рівні інвестиційного кла-су. Загальна вартість об'єктів заста-ви (майна та майнових прав), що передаватимуться Національному банку, повинна забезпечувати 120% суми кредиту і відсотків за його ви-користання. При розрахунках сум застави НБУ враховуватиме 100% вартості облігацій та 80% вартості майнових прав. Крім того, Націо-нальний банк встановив, що загаль-ний обсяг довгострокових кредитів,

одержаних комерційним банком у порядку рефінансування, не пови-нен перевищувати половини його регулятивного капіталу, який має бути не меншим п'яти мільйонів евро.

Комерційний банк також пови-нен вкласти в інноваційно-інвес-тиційний проект, під який хоче отри-мати кредит НБУ, свої кредитні ре-сурси в розмірі понад 10% від вар-тості проекту і сам оцінити його ефективність і надійність. Визначе-но умови, на яких банки матимуть право на трирічне рефінансування. До обов'язкових економічних норма-тивів додаються такі вимоги: питома вага міжбанківських ресурсів у струк-турі залучених коштів банку не по-винна перевищувати 10%, а вартість основних фондів, дебіторської за-боргованості та інших бездохідних активів -— 25% від суми активів.

Зауважу, що за такого механізму середньострокового рефінансуван-ня банки можуть зацікавитися довго-строковими облігаціями уряду, які Мінфіну не вдається розмістити на аукціонах. Ідеться про держоблігації з терміном обігу два-чотири роки. Скажімо, трирічний кредит банк мо-же отримати в НБУ за ціною, що не перевищує рівень облікової ставки (нині вона дорівнює 8%). Облігації терміном два-три роки Мінфін про-понує з дохідністю 13—14%; під них можна одержати кредит за 8% річних. Це вигідно.

2002 році, особливо в другому кварталі, Міністерство фінансів стало активно пропонувати облі-гації. Активність ця зумовлена ве-ликим дефіцитом бюджету. Скла-дається парадоксальна ситуація: еко-номіка зростає, а надходження до бюджету зменшуються. За перше півріччя поточного року до держ-бюджету, за даними Мінфіну, на-дійшло на 1.8 млрд. грн. менше, ніж заплановано. І справа не лише в то-му, що Фонд державного майна ви-конав свої зобов'язання лише на третину,а,вочевидь, або в нереаль-ному бюджеті, або в нереальних об-сягах очікуваних податкових надхо-джень. Щодо останніх, то, за дани-ми Державної податкової адмі-ністрації, недоїмка цих надходжень до бюджету в липні зросла до 9.0 млрд. грн. — із 3.7 млрд. грн. на по-чатку року.

Щоб ліквідувати поточний дефіцит чи суттєво його зменшити, Мінфін почав продавати облігації,