Нині банки охоче купують облі-гації, оскільки, по-перше, отримують під них кредити, а по-друге, мають надлишкову ліквідність — близько З млрд. грн.3 їм вигідніше вкладати гроші в державні цінні папери, гаран-товані державою, ніж спрямовувати в реальний сектор, звідки вони мо-жуть не повернутися.

До купівлі банками облігацій по-зитивно ставиться й НБУ, який ефективно використовує операції із цінними паперами на вторинному ринку як інструмент грошово-кре-дитної політики. За допомогою облі-гацій здійснюється стерилізація гро-шової маси. Крім того, Національ-ний банк використовує їх для опе-рацій РЕПО.

З одного боку, продаж облігацій та зростання попиту на них — пози-тивний чинник; але з другого -стрімке зростання обсягів їх продажу розходиться з прагненням уряду та Національного банку добитися зни-ження вартості банківських кредитів для реальної економіки. Чим більше грошей спрямовується на купівлю облігацій, тим менше їх залишається для кредитування, і тим вищі кре-дитні ставки.

Проблеми з наповненням дохідної частини бюджету виникають рік у рік, причому одні й ті ж. Не став винятком і нинішній, у бюджет яко-го закладено завищені макроеко-номічні показники та нереальну суму надходжень від приватизації. Так, у бюджеті-2002 передбачалося зростан-ня ВВП на 6%, інфляція — на рівні 9.8%, середній курс гривні — 5.45 гривні за долар, сума від продажу май-на — 5.8 млрд. грн.

Схоже, жоден із цих показників не досягне запланованого рівня. То-му уряд традиційно переглянув більшість із них у бік зменшення. За песимістичними прогнозами, ВВП цього року зросте лише на 4.8%, як-що не поліпшиться кон'юнктура зов-нішніх ринків і не будуть переглянуті закони для зниження податків. Інфляція до кінця року становитиме або 6%, або 3.5% залежно від того, чи будуть підвищені комунальні та-рифи. Щодо рівня інфляції в Ук-раїні, то за сім місяців поточного ро-ку спостерігаєгься дефляція. Це певний сюрприз для економіки, і уряд намагається довести, що в обігу бра-кує грошей. На мою думку, цей ар-гумент не має підґрунтя, оскільки грошова маса та грошова база з по-чатку року значно збільшилися. Гро-шей в обігу дуже багато — про це свідчать низькі ставки на між-банківському грошовому ринку (1 — 4%) та надлишкова ліквідність ко-мерційних банків. Справа в іншому. Кошик, за яким Мінстат розраховує рівень інфляції, на 70% складається із продовольчих товарів, які влітку завжди дешевшають. Промислові ж товари, що становлять лише 30% ко-шика, дорожчають. За півроку індекс оптових цін дорівнює 5.4%. Не-обхідно переглянути або структуру споживчого кошика, щоб він адек-ватно відображав реальний стан спо-живання, або методику розрахунків індексу інфляції.

Переглянуто в бік зменшення також обсяг надходжень від продажу держав-ного майна — з 2 млрд, до 1 млрд. грн. Відтак постає запитання: що робити з бюджетом — скорочувати видатки (що неможливо) чи емітувати облігації (що й робить Мінфін)?

Із початку літа розпочалася робо-та над бюджетом 2003 року. Він роз-робляється на діючій податковій базі, а сума доходів та видатків офіційно не оголошувалася. Однак є інформація, що Мінфін у наступному році планує скоротити дефіцит бюджету до 0.5% від ВВП — з 1.7% у поточному році.

Скоротити дефіцит бюджету зно-ву передбачається за рахунок надхо-джень від приватизації. Раніше Мінфін заявляв, що збирається випу-стити зовнішні облігації і розмістити їх на ринку. Але ситуація складається так, що Україні буде важко це зроби-ти, зокрема через ускладнення сто-сунків із Міжнародним валютним фондом.

Із початку року уряд розрахову-вав отримати від МВФ 550 млн. до-ларів за програмою EFF. Згодом з'ясувалося, що Україна не зможе одержати кредит, оскільки не вико-нала взяті на себе зобов'язання, зо-крема не відшкодувала ПДВ екс-портерам. Восени термін дії трирічної програми закінчується; Із можливих 2.6 млрд. доларів ми змогли одержати лише половину. На сьогодні борг перед МВФ стано-вить 1.9 млрд. доларів. Термін йо-го повного погашення настає у 2006 році. Водночас є чимало інших програм, які можна розпо-чати з МВФ, оскільки співробіт-ництво з Міжнародним валютним фондом є запорукою довіри з боку іноземних інвесторів. Нагадаємо, що Україна змогла реструктуризу-вати зовнішній борг у 2000—2001 pp. лише після поновлення співро-бітництва з МВФ і одержання чер-гової суми кредиту.

3.3 Вдосконалення системи валютного регулювання в Україні

Як вже було відзначено, в Україні режим валютного регулювання можна визначити як режим валютних обмежень.

Чинне законодавство України встановлює загальний дозвіл ведення валютних операцій, але в суворо обмеженому порядку і при забороні здійснення певних дій. Згідно з цим загальним дозволом кожний конкретний суб'єкт має право бути власником валютних цінностей з усіма повноваженнями, що з цього випливають - володіння, користування розпорядження валютними цінностями. Але при загальному дозволі існують певні обмеження:

регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу капіталу, золота, грошових знаків та цінних паперів, репатріації прибутків;

обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюти, до недавнього часу обов'язковий продаж половини валютної виручки експортерів Національному банку;

зосередження валютних операцій в центральному або уповноважених банках;

контроль за створенням та ліквідацією нерезидентів - учасників валютних операцій в країні;

контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку України та резидентів в економіку інших країн;

здійснення декларування, попереднього дозволу, контролю або зборони в здійсненні окремих видів валютних операцій.

Як показує світовий досвід, валютні обмеження, як правило, є одним з інструментів регулювання валютного курсу (поряд з такими інструментами, як використання офіційних валютних резервів, регулювання