забезпечує макроекономічну стабільність держави, сприяє зменшенню або ліквідації дефіциту платіжного балансу і, по-друге, вона впливає на регулювання і контроль валютного ринку. Ринкове регулювання валютного курсу, як було сказано раніше, відбувається на основі попиту і пропозиції валюти. Мета державного регулювання полягає в подоланні негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин і досягненні сталого економічного зростання, рівноваги платіжного баланса, зниження зростання безробіття та інфляції в країні. Державне регулювання відбувається за допомогою валютної політики - комплекса заходів у сфері міжнародних валютних відносин, реалізуємих у відповідності з поточними та стратегічними цілями країни. Юридичне валютна політика оформляється валютним законодавством і валютними угодами між державами.

Валютне регулювання це є діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями [34]. Серед основних функцій валютного регулювання і контролю можна зазначити:

організація системи курсоутворення, захист та забезпечення
необхідного ступеня конвертованості національної грошової одиниці;

регулювання платіжної функції іноземної валюти та інших іноземних
інструментів, регламентація поточних операцій платіжного балансу;

організація внутрішнього валютного ринку, встановлення режиму
валютного курсу (плаваючий валютний курс, фіксований, регульований
фіксований, кероване плавання валютного курсу);

регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними
цінностями;

регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу, захист
іноземних інвестицій;

встановлення режиму та обмежень на вивезення і ввезення через
кордон валютних цінностей;

забезпечення стабільних джерел надходження іноземної валюти на
національний валютний ринок.

Форми державного валютного регулювання та контролю:*

Дисконтна політика, тобто управління обліковою ставкою національного банку, яка бере участь в регулюванні обсягу грошової маси, обсягу сукупного попиту, рівень цін у державі, приплив та відтік короткострокових капіталів. В тому числі, за допомогою дисконтної політики здійснюється регулювання величини валютного курсу шляхом впливу на вартість кредиту на внутрішньому ринку і тим самим на міжнародний рух капіталу. В останні десятиріччя її значимість для регулювання валютного курсу поступово зменшується.*

Девізна політика у вигляді валютної інтервенції, яка являє собою купівлю-продаж національним банком іноземної валюти , що впливає на курс національної грошової одиниці, зміни режиму конвертованості валют, посилення або послаблення валютних обмежень. Мета валютних інтервенцій - вплив на рівень відповідного валютного курсу, баланс активів і пасивів по різним валютам або очікувань учасників валютного ринку. Дія механизму валютних інтервенцій аналогічна проведенню товарних інтервенцій. Для того щоб збільшити курс національної валюти, центральний банк повинен продавати іноземні валюти, скуповуючи національну. Тим самим зменшується попит на іноземну валюту і, як наслідок, збільшується курс національної валюти. Для того щоб знизити курс національної валюти, центральний банк продає національну валюту, скуповуючи іноземну. Це приводить до підвищення курса іноземної валюти і зниження курса національної валюти.

Для інтервенцій, як правило, використовуються офіційні валютні резерви, тому зміни їх рівня можуть служити показником маштабів державного втручання в процес формування валютних курсів.

Офіційні інтервенції можуть проводитися різними методами - на біржах (публічно) або на міжбанківському ринку (конфіденціально), через брокерів або безпосередньо через операції з банками, на срок або з невідкладним виконанням.

Крім того, офіційні валютні інтервенції поділяються на «стерилізовані» та «нестерилізовані». «Стерилізованими» називають інтервенції, в ході яких зміни в офіційних іноземних нетто-активах компенсуються відповідними змінами внутрішніх активів, тобто практично відсутній вплив на величину офіційної «грошової бази». Якщо зміни офіційних валютних резервів в ході інтервенцій ведуть до змін у грошовій базі, то інтервенція являється «нестерилізованою».

Для того щоб валютні інтервенції привели до очікуваних результатів по зміні національного валютного курсу в довгостроковому періоді, необхідно: І. Наявність необхідної кількості резервів у центральному банку для проведення валютних інтервенцій;

Довіра учасників ринку к довгостроковій політиці центрального банку;

Зміни фундаментальних зкономічних показників, таких як темп

економічного зростання, темп інфляції, темп збільшення грошової маси таін.*

Диверсифікація валютних резервів, це дає змогу зменшити ризик відносного знецінення тих або інших валют і забезпечити найвигіднішу структуру резервних активів.*

Отримання або надання кредитів та субсидій для покриття розривів, які виникають у міждержавних платежах.*

Адміністративні заходи.

Одним із методів валютно-фінансової політики держави є використання валютних обмежень при здійсненні поточних операцій платіжного балансу (торгових і неторгових угод) та фінансових операцій (рух капіталів і кредитів). Валютні обмеження відносяться до протекціоністських заходів, які направлені на захист вітчизняної економіки, в даному випадку національної валюти. Валютні обмеження - законодавча або адміністративна заборона чи регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою або іншими валютними цінностями. Основними формами валютних обмежень, яких наліковується близько 80 видів, являються наступні:

Концентрація в руках держави іноземної валюти та інших
валютних цінностей;

банківський контроль за всіма валютними операціями;

ліцензування операцій з іноземними валютами;

блокування валютних рахунків;

різні обмеження конвертованості валюти для резидентів і для
нерезидентів;

обмеження ввозу і вивозу капіталу, тобто регулювання
міжнародних платежів, руху капіталів, репатріації прибутку, руху золота і
цінних паперів;

надання кредитів.

Валютні обмеження мають ряд недоліків. Намагання підтримувати валютний курс на певному рівні породжує виникнення неофіційного курсу, що стимулює спекулятивні операції з валютою. Валютні обмеження негативно впливають на зовнішньоекономічну діяльність стримуючи розвиток багатосторонньої торгівлі.

Держава досить часто маніпулює величиною валютного курсу з метою зміни умов зовнішньої торгівлі країни, використовуючи такі методи валютного регулювання, як подвійний валютний ринок, девальвація і ревальвація. Традиційними методами валютної політики є девальвація -офіційне зниження обмінного курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют або відносно міжнародних валютних одиниць (СДР, ЕКЮ)