Методи встановлення валютного курсу

Валютний курс визначає ціну грошової одиниці однієї країни відносно грошової одиниці іншої країни. Валютний курс є необхідним для обміну

валют при торгівлі товарами і послугами, руху капіталів і кредитів; для порівняння цін на світових товарних ринках, а також вартісних показників різних країн; для періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм, банків, урядів і фізичних осіб.

Валютні курси розподіляються на два основних вида: фіксовані та плаваючі.

Фіксований валютний курс коливається у вузьких межах. Плаваючі валютні курси залежать від ринкового попиту та пропозиції на валюту і можуть значно коливатись по величині.

В основі фіксованого курса лежить валютний паритет, тобто офіційно встановлене співвідношення грошових одиниць різних країн. При монометалізмі - золотому або срібному - базой валютного курсу був монетний паритет - співвідношення грошових одиниць різних країн по їх металевому змісту. Він співпадав з поняттям валютного паритета.

При золотому монометалізмі валютний курс спирався на золотий паритет - співвідношення валют по їх офіційному золотому змісту - і стихійно коливався біля нього в межах золотих точок. Класичний механізм золотих точок діяв за двох умов: вільна купівля-продаж золота і його необмежений вивіз. Межи коливань валютного курсу визначались витратами, пов^язаними з транспортуванням золота за кордон, і фактично не перевищували +/- 1% від паритету. Після закінчення золотого стандарту механізм золотих точок перестав діяти.

Валютний курс при нерозмінних кредитних грошах поступово відривався від золотого паритету, так як золото було витіснено із обігу в скарб. Це обумовило еволюцію товарного виробництва, грошової і валютної систем. Для середини 70-х років базой валютного курсу слугував золотий зміст валют - офіційний маштаб цін - і золоті паритети, які після другої світової війни фіксувались МВФ. Мерилом співвідношення валют була офіційна ціна золота в кредитних грошах, яка поряд з товарними цінами являлась показником ступені обесцінювання національних валют. У

зв^язку з відривом впродовж довгого часу офіційної, фіксованої урядом ціни золота від його вартості, посилився штучний характер золотого паритету.

Впродовж більш ніж 40 років (1934-1976 рр.) маштаб цін і золотий паритет встановлювались на базі офіційної ціни золота. За Бреттон-Вудською валютною системою в силу домінування доларового стандарту долар слугував точкою відліку курса валют інших країн.

Після припинення розміну долара на золото по офіційній ціні в 1971 г. золотий зміст і золоті паритети валют стали чисто номінальним поняттям. В результаті Ямайської валютної реформи западні країни офіційно відмовились від золотого паритету як основи валютного курсу. Після скасування офіційних золотих паритетів поняття монетного паритету також втратило значення. В сучасних умовах валютні курси базуються на валютному паритеті - співвідношенні між валютами, встановленому в законодавчому порядку, і коливаються біля нього.

У відповідності із зміненим Статутом МВФ паритети валют можуть встановлюватись в СДР або іншій міжнародній валютній одиниці. Новим явищем з середини 70-х рр. стало введення паритетів на базі валютної корзини. Це метод виміру середньозваженого курсу однієї валюти по відношенню до визначеного набору інших валют. Застосування валютної корзини замість долара відображає тенденцію відходу від доларового до багатовалютного стандарту. Гіпотетичне існує п"ять систем валютних курсів:

Вільне («чисте») плавання;

Кероване плавання;

Фіксовані курси;

Цільові зони;

Гібридна система валютних курсів.

Так, в системі вільного плавання валютний курс формується під впливом ринкового попиту і пропозиції. Валютний форексний ринок при цьому найбільш наближений до моделі досконалого ринку: кількість учасників як на стороні попиту, так і на стороні пропозиції величезна, люба

інформація передається в системі миттєво і доступна всім учасникам ринку, вплив центральних банків незначний і не постійний.

В системі керованого плавання, крім попиту та пропозиції, на величину валютного курсу сильно впливають центральні банки країн, а також тимчасові ринкові відхилення.

Прикладом системи фіксованих курсів являється Бреттон - Вудская валютна система 1944-1971 рр.

Система цільових зон розвиває ідею фіксованих валютних курсів. До цього типу можна віднести режим функціонування курсів валют країн-учасниць Європейської валютної системи.

Прикладом гібридної системи валютних курсів являється сучасна валютна система, в якій існують країни, де реалізується вільне плавання валютного курсу, існують зони стабільності і таке інше. Детальніше режими курсів валют а також проблеми вибору режиму валютного курсу і насамперед для перехідних економік розглянемо пізніше в 2 розділі.

Сукупність валютних курсів можна класифікувати за різними критеріями, вони наведені у таблиці 1.2:

Таблиця 1.2. Класифікація видів валютного курсу

КРИТЕРІЙ | ВИДИ ВАЛЮТНОГО КУРСУ

1 . Рівень фіксації | Плаваючий Фіксований Змішаний

2. Метод розрахунку | Паритетний Фактичний

3. Вид угоди | Термінових угод Операцій типу Спот Операцій типу Своп

4. Метод встановлення | Офіційний Неофіційний

5. Відношення до паритету купівельної спроможності валют | Завищений Занижений Паритетний

6. Відношення до учасників угоди | Курс купівлі Курс продажу Середній курс

7. По урахуванню інфляції | Реальний

Номінальний

По способу продажу | Курс готівкового продажу

Курс безготівкового продажу

Оптовий курс обміну валют

Банкнотний

Важливі поняття, які використовуються на валютному ринку, це поняття реального і номінального валютного курсу. Реальний валютний курс можна визначити як відношення цін товарів двух країн, взятих у відповідній валюті. Номінальний валютний курс показує обмінний курс валют, діючий у теперішній момент часу на валютному ринку країни. Валютний курс, підтримуючий постійний паритет купівельної сили: це такий номінальний валютний курс, при якому реальний валютний курс не змінюється.