Якщо курс якої-небудь валюти має тенденцію до зниження, то фірми і банки завчасно продають її на більш стійкі валюти, що погіршує позиції послабленої валюти. Валютні ринки швидко реагують на зміни в економіці та політиці, на коливання курсових співвідношень. Тим самим вони поширюють можливості валютної спекуляції та стихійного руху «гарячих» грошей. Довіра до валюти на національному і світовому ринках.

Вона визначається станом економіки і політичною обстановкою в країні, а також розглянутими вище факторами, які впливають на валютний курс. Суб'єкти валютного ринку враховують не тільки існуючі темпи економічного зростання, інфляції, рівень купівельної спроможності валюти, але й перспективи їх динаміки. Навіть чекання публікації офіційних даних про торговий і платіжний баланс чи результатів виборів має свій вплив на співвідношення попиту і пропозиції та на курс валюти. Вплив валютної політики на величину валютного курсу.

На динаміку валютного курсу впливає співвідношення ринкового і державного регулювання валютного курсу. Формування валютного курсу на валютних ринках через механізм попиту та пропозиції валюти часто супроводжується різкими коливаннями курсових співвідношень. На ринку складається реальний валютний курс - показник стану економіки, грошового обігу, фінансів, кредита та міри довіри до певної валюти. Державне регулювання валютного курсу направлено на його підвищення або зниження виходячи з валютно-економічної політики. З цією метою проводиться певна валютна політика.

Таким чином, формування валютного курсу, а також вибір режиму валютного курсу - складний багатофакторний процес, обумовлений взаємозв'язком національної і світової економіки та політики. Тому при прогнозуванні валютного курсу та наслідків певної валютно-кредитної і фінансової політики враховуються розглянуті курсоутворюючі фактори та їх неоднозначний вплив на співвідношення валют у залежності від певних обставин.

РОЗДІЛ 2. Управління валютним курсом в умовах переходу до ринку

2.1. Проблема вибору стратегії грошово-кредитної політики у стабілізаційних програмах

При розгляді переваг та недоліків фіксованих та плаваючих режимів валютних курсів, аргументи на користь фіксованих валютних курсів є достатньо обгрунтованими. Вважається, що прив'язка валютних курсів у Європейській Валютній Системі відіграла ключову роль у подоланні інфляції на початку 1980-х років, тому ця стратегія в області політики валютного курсу може також успішно впроваджуватися у країнах з перехідними економіками. Деякі економісти пішли ще далі, підкреслюючи те, що плаваючі валютні курси не мають нічого спільного з макроекономічною стабілізацією. [43,19]

Як правило, розрізняють макроекономічну стабілізацію, в основі котрої лежить фіксований валютний курс та контроль за зростанням монетарних агрегатів. Під першою мається на увазі прив'язку курсу національної валюти до будь-якої твердої іноземної валюти (в більшості випадків таку функцію виконує американський долар). Валютний курс тут використовується як номінальний "якір" для боротьби з високою інфляцією. Друга включає в себе встановлення орієнтирів або маяків зростання грошової маси. Такими маяками можуть бути, наприклад, зростання пропозиції "широких" грошей або грошової бази. Третім варіантом використання номінального "якоря" може бути вибір цільового рівня інфляції. Система золотого стандарту забезпечувала найкращий із можливих номінальних "якорів", однак це відбувалося за рахунок значних коливань в обсягах виробництва продукції. З розвитком фінансового ринку та активним впровадженням нових фінансових інструментів, а також стиранням кордонів між банківськими та фінансовими установами, все важче стає дотримуватися визначених монетарних цілей ("широкі" гроші, грошова база). Тому не дивно, що в розвинутих країнах центральні банки останнім часом все частіше в якості номінального "якоря" використовують валютний курс або вибір цільового рівня зростання споживчих цін. Оскільки зараз, у зв'язку із інтенсивним розвитком Інтернету та комунікаційних технологій, мобільність руху капіталів різко зросла, то фіксований валютний курс, що служить номінальним "якорем" все більше піддається спекулятивним атакам. Поза всілякими сумнівами, сильна національна валюта зменшує інфляцію, тому центральний банк повинен враховувати це при встановленні відсоткових ставок. Поступовий перехід до використання непрямих інструментів грошово-кредитної політики є головним завданням управління валютним курсом у перехідних економіках. Тому вибір цільового рівня інфляції вважається ефективним номінальним "якорем".

Окрім цього, в результаті дослідження операцій дев'яносто одного центрального банку країн з перехідними економіками та новими ринками, проведене Банком Англії, виявилося, що в 1998 році 54 країни використовували вибір цільового рівня інфляції в якості номінального "якоря". У 1990 році таких країн було всього лише вісім.[82,4]

Вибір цільового рівня інфляції в якості номінального "якоря" є простішою та зрозумілішою моделлю, аніж вибір цільового рівня зростання монетарних індикаторів чи обмінного курсу, що відіграє неабияку роль при розірванні ланцюга інфляційних очікувань. Найважливішим моментом при встановленні інфляційних цілей є прозорість та підзвітність операцій центрального банку, що є необхідним для становлення незалежності центрального банку, яка має підтримуватися всім суспільством.

Вибір цільового рівня інфляції вперше був запроваджений з метою зменшення інфляції, але цей механізм також можна використовувати для пом'якшення жорсткої антиінфляційної політики. З цією метою встановлюються нижні й верхні межі зростання цін. Ідеальним, на думку професора Ч.Гудхарта з Лондонської Школи Економіки, є вибір цільового рівня широкого індексу цін, який включав би в себе окрім індексу споживчих цін, ще й індекс цін на активи.[46,252] Щоправда, на практиці, такий агрегований індекс важко обраховувати.

Вважається доцільним той факт, що в перехідних економіках використання індексу споживчих цін є цілком достатньо для встановлення цільового рівня інфляції, так як інфляція є відносно високою, а ступінь