Кролівництво дістало розвиток на Поліссі та в Лісостепу.

Переважно на продукцію скотарства орієнтується молокопереробна галузь харчової промисловості. Вона поділяється на маслоробну, сироварну і молочноконсервну галузі, їх продукція: масло, сир твердий і м'який, молочні консерви, сухе молоко, продукти дитячого харчування тощо.

На розміщення молокопереробних заводів впливають сиро винні чинники та наявність масового споживача. Виробництво продукції з незбираного молока — пастеризоване молоко, сметана, кефір, ряжанка — знаходиться у великих містах, тобто орієнтується на споживача. Виробництво масла, сиру, молочних консервів зосереджено в невеликих містах і селищах у сільськогосподарських районах з розвинутим молочним тваринництвом.

Нині молокопереробна промисловість України зіткнулася з низкою проблем, найголовніша з яких — знецінення грошей і застаріле виробниче устаткування.

Натомість зросла кількість невеликих приватних виробництв молокопереробки, які виробляють сир і масло. Зросли і обсяги поставок цієї продукції, особливо молочнокислої, із зарубіжних країн.

Тваринництво є сировинною базою для м'ясної промисловості. У торгівлі харчовими продуктами м'ясо поступається тільки хлібобулочним виробам. Крім харчових продуктів м'ясна промисловість виробляє також корми для сільського господарства, лікувальні препарати тощо. З тваринницької сировини дістають відомий усім гематоген.

Головні підприємства цієї галузі промисловості — м'ясокомбінати — зосереджені у великих містах, а також у районах розвинутого тваринництва. Найбільші з них — у Києві, Полтаві, Харкові, Одесі, Донецьку. Сировинна база тваринництва останнім часом розширювалася за рахунок прискореного розвитку птахівництва в Донбасі, Придніпров'ї, навколо Києва та Харкова, а також у курортних зонах.

Полтавський м'ясокомбінат відомий як підприємство без відходів, що є єдиним у нашій країні, де виробляють струни для скрипок та інших інструментів з натуральної сировини.

Шовківництво. Найпоширеніше воно в степовій і лісостеповій зонах України. Тут зосереджено основні площі шовковиці, листям якої живиться гусінь тутового шовкопряда. З її коконів виробляють натуральне шовкове волокно. У Києві працює єдиний в Україні шовковий комбінат, що постачає країні тканини з натурального шовку.

Бджільництво як галузь тваринництва, що дає надзвичайно цінну продукцію — мед, віск, прополіс, пилок, маточне молочко, найпоширеніше в Степу, Лісостепу і Карпатах. Продукція бджільництва активно використовується різними галузями харчової промисловості, зокрема лікеро-горілчаною, пивобезалкогольних напоїв та ін. Крім того, виробництво багатьох видів ліків базується також на цій сировині.

Ставкове рибництво має в Україні значні перспективи розвитку, які реалізовані далеко не повністю. Найбільш розвинуте воно в Лісостепу і Карпатах.

Основна частина загального вилову риби і морепродуктів в Україні припадає на моря і океани. Скорочення вилову тріски, пікші, оселедців, морського окуня компенсується розширенням промислу менш цінних видів — мойви, минтая, сардин, скумбрії, ставриди. Головні рибопереробні підприємства знаходяться у Вилковому (Одеська область), Білгороді-Дністровському, Іллічівську, Одесі, Очакові, Миколаєві, Херсоні, Євпаторії, Севастополі, Ялті, Генічеську, Бердянську, Маріуполі. Частина риби і морепродуктів переробляється безпосередньо в морі на плавучих рибоконсервних заводах.

На базі тваринництва, включаючи кліткове звірівництво, яке поширене в Лісостепу, розвиваються вовняна, шкіряна і взуттєва промисловість та хутрове виробництво.

Сільськогосподарське виробництво в Україні має зональний характер спеціалізації. Відповідно до цього склалась і певна спеціалізація переробних галузей легкої і харчової промисловості. На Поліссі природні умови сприяють розвитку тваринництва (молочно-м'ясне скотарство і свинарство), льонарства, картоплярства і зернового господарства. Це — Поліська агропромислова зона.

У Лісостепу, де родючі ґрунти і достатня зволоженість, переважає рослинництво буряківничо-зернового напряму з м'ясо-молочним скотарством і свинарством. Це — Лісостепова агропромислова зона.

У Степу на родючих ґрунтах при недостатній зволоженості сформувалась зона зернових і олійних культур (яких саме?) з розвинутим овочівництвом, баштанництвом і виноградарством, м'ясо-молочним скотарством. Це — Степова агропромислова зона.

Навколо великих міст і промислових центрів виникли приміські зони господарства, які спеціалізуються на вирощуванні овочів і фруктів, виробництві молока і м'яса, яєць. Утворення приміських зон визначають не природні умови, а потреби населення міст у тваринницькій і плодоовочевій продукції. їх спеціалізація не залежить від природної зони.

У Карпатах і Криму (гірські і передгірні території) природні умови своєрідні, що позначається на особливостях господарювання.

У Криму вирощують виноград, тютюн, розвинуте садівництво, тваринництво має молочно-м'ясний напрям. У гірських районах випасають овець.

У Передкарпатті вирощують зерно, льон, хміль, картоплю, розвинуто тут скотарство і свинарство. У горах Карпатах, на полонинах, випасають овець.

На Закарпатті переважаючими напрямами господарства е скотарство, виноградарство та вирощування тютюну.

3. Глава 2. Огляд сільськогосподарських ринків України

3.1.Огляд ринків с/г продукції з 4 по 10 листопада 2002 р.

Зернові

У жовтні імпорт зерна скоротився на 76,3%, або на 6,9 тис. т порівняно з жовтнем минулого року — до 2,141 тис. т на $0,497 млн., повідомляють Українські Новини. Порівняно з вереснем імпорт зерна в жовтні скоротився на 91%, або на 21,597 тис. т. У жовтні, як і в попередньому місяці, компанії імпортували в основному рис (2,069 тис. т, або 96,6% від загального обсягу імпортованого зерна). У січні—жовтні імпорт зерна скоротився на 66,2%, або на 185,154 тис. т порівняно з відповідним періодом минулого року і становив 94,601 тис. т на $21,54 млн.

За даними МінАП, виробництво зерна в Україні в усіх категоріях господарств у 2002 р. становило 40,3 млн. т у вазі до доробки, чи близько 38 млн. т у заліковій вазі, у тому числі кукурудзи на зерно отримано 4,2 млн. т. У господарствах Дніпропетровської та Одеської обл. виробництво зерна становило понад 3 млн. т; більше ніж 2,5 млн. т зерна отримано в Харківській, Полтавській і Кіровоградській обл.; перевищили 2 млн. т Миколаївська і Донецька обл. Найвищу врожайність зернових і зернобобових культур (без кукурудзи) одержали сільгосппідприємства Харківської обл.