З 21 по 28 листопада на торгах аграрних бірж ціни на пшеницю 6 класу збільшилися на 13,3%, або на 43,3 грн./т - до 369,6 грн./т порівняно з попереднім тижнем (14-20 листопада). Ціни на пшеницю 4 класу зросли на 1,9%, або на 7,5 грн./т - до 406,4 грн./т. Водночас ціни на пшеницю 3 класу знизилися на 2,3%, або на10 грн./т - до 438,6 грн./т. На 9,4%, або на 37 грн./т, зросли ціни на кукурудзу 3 класу.

Фахівці асоціації "Укрцукор" прогнозують, що оптові ціни на цукор до кінця року можуть підвищитися на 3-4% і становитимуть 2370-2400 грн./т. Як повідомляють Українські Новини, зараз ціни на цукор на ринку становлять 2300 грн./т. Ціни підвищуються останні два-три тижня. Найбільш інтенсивно ціни на оптовому ринку підвищуються в східних регіонах через тиск на ринок через попит з боку російських компаній. "Укрцукор" вважає, що роздрібні ціни на цукор, як і прогнозувалося раніше, будуть стабільними до кінця року. Водночас в січні-березні 2003 року ціни на цукор, як в оптовій, так і роздрібній торгівлі можуть підвищитися більш суттєво, ніж зараз.

Асоціація "Укрцукор" пропонує Кабміну зберегти на 2003/2004 МР мінімальні ціни на цукор на рівні поточного сезону — 2370 грн./т. За інформацією Українських Новин, "Укрцукор" також пропонує зберегти мінімальні ціни на цукровий буряк на рівні 165 грн./т з урахуванням податку на додану вартість і 137,5 грн./т без ПДВ. Асоціація пропонує зберегти й обсяг квоти на виробництво цукру для внутрішнього ринку — 1,8 млн. т.

4. Глава 3. Проблеми та перспективи розвитку агропромислового комплексу України

Багаті чорноземи, працелюбний народ і бідність – це нинішня Україна. Більш відома скандалами, корупцією і перманентною політичною кризою, вона досягає два роки поспіль рекордного зростання ВВП.

Українські владні еліти до кінця тисячоліття не відчували перспектив аграрного ринку і були цілком зайняті перерозподілом промислового сегменту.

Важливий сигнал для ринку - прийняття Земельного кодексу. Відразу стало зрозуміло, що агроринок має дійсний потенціал, що цей потенціал значний і ним треба скористатися. Незважаючи на те, що купівля/продаж землі кодексом заборонена до 2005 р., а іноземцям взагалі заборонено купувати землі с/г призначення, нагромадження земельної власності вже почалося. За деякими оцінками, третина орних земель вже належить крупним українським землевласникам. Причому компанії з іноземним капіталом в той чи інший спосіб також вже володіють значними масивами земель.

У поточному році під озимими було засіяно 15 млн. га.

При низькій забезпеченості технікою, добривами та ЗЗР було зібрано 40 млн. т зерна при середній урожайності 3 т/га. Пшениці, зокрема, було зібрано 21 млн. т, з яких продовольче зерно складає половину. На експорт піде до 7 млн. т зерна: в основному фуражна пшениця та фуражний ячмінь.

Соняшника зібрано 2,4 млн. т, урожайність 1 т/га.

Цукрового буряку – 16 млн. т, урожайність – 18,7 т/га.

Кукурудзи – 3,3 млн. т, урожайність – 3,04 т/га.

Виробництво рапсу в Україні збільшилося на 71% порівняно з минулим роком.

Після тривалого спаду в тваринницькій галузі почався ріст.

Приріст обсягів ВВП в с/г в 2001 р. складе близько 10%.

Найбільший прорив відбувся в переробній галузі – ріст ВВП там склав 22% проти 25% торік. Переробна галузь АПК лідирує також по залученню інвестицій.

Потенціал виробництва (з технічної точки зору – лише впровадження новітніх технологій) може забезпечити 2-4-кратне збільшення врожайності, не кажучи вже про потенціал традиційного тваринництва, садівництва та овочівництва. Все це дозволить Україні безперешкодно захопити одноосібне лідерство на агроринку СНД. Для України агроринок СНД є надзвичайно важливим. Там сьогодні, як і в Україні, спостерігається зростання ВВП, тоді як світова економіка знижує оберти. До того ж погіршення світової економіки може навіть піти Україні на користь, бо її економіка не інтегрована у світову в найбільш вразливих її сегментах, що дасть їй певні переваги в боротьбі за ринки збуту продовольства. Навіть епізоотії сказу корів та ящуру, що паралізували цілі ринки в Європі, обминули Україну стороною.

Можна стверджувати, що на традиційних ринках Північної Африки, Близького Сходу, Кореї тощо позиції України тільки посиляться в найближчі роки. І тоді можна буде почати облогу Єврозони. В успіху облоги можна не сумніватися – штучні торгові обмеження і квоти будуть відмінені через одне прагматичне бажання – споживати здорову органічну їжу.

Проте головною проблемою залишається перманентна нестабільна політична ситуація, що абсолютно виключає довгострокове стратегічне планування.

Політичні ризики України великою мірою залежать від особистих моральних якостей вищого керівництва. В країні за десятиріччя незалежності не сформувався прошарок середнього класу. Громадянське суспільство в звичайному розумінні цього слова практично не помітне в повсякденному політичному житті, а можливо, його просто немає. Напевно, це теж демократія, проте вона занадто часто стає заложником особистості. В березні в Україні відбудуться вибори до парламенту, і тільки результати цих виборів дадуть однозначний сигнал для інвесторів – бути чи не бути в аграрній Україні emerging market.

До початку переділу чорнозему основні події відбувалися в переробній галузі. Інвестори, незважаючи на політичні ризики, однозначно вибирали переробку як початковий