плацдарм до проникнення на ринок. В основних сегментах продовольчого ринку вже з’явилися поодинокі крупні гравці. Вони будують надійні мережі збуту та постачання, а їхні дилерські мережі проникають у всі регіони. Проте споживчий ринок України здебільшого (по основній масі продовольства) перебуває в жалюгідному стані через низьку платоспроможність населення. Кока-Кола, МакДональдс і ін. присутні на ринку тільки тому, що цей сегмент занадто важливий у стратегічному плані. Це ворота, це ключ до продовольчого ринку СНГ і Росії. Тому-то дехто дозволяє собі розкіш працювати зі збитками в очікуванні подальших надприбутків.
Але певні зрушення в споживанні все ж з’явилися. Про це свідчать помпезні святкування з приводу пуску в експлуатацію чергового гігантського модернового супермаркету. Незважаючи на значну кількість таких супермаркетів у великих містах України, черги до кас у них останнім часом не зменшуються.
В найближчі роки використання сучасних технологій при виробництві зернових, масляних та кукурудзи призведе до покращення якості та збільшення урожайності. Переробка та продаж фасованої продукції залишаться і надалі прибутковою нішею для інвестицій.
Особлива увага до рапсу, сої, овочівництва та тваринництва.
5. Висновок
Держава перестала бути власником землі, утворились недержавні с/г підприємства, що вплинуло на розвиток ринкових відносин. З 2000р. кількість фермерських господарств значно зросла і зараз складає 38,4 тис. Приватний сектор виявився досить гнучким і здатним до розширення виробництва навіть у складних умовах економічного спаду, несприятливого податкового й інвестиційного клімату, відсутності належної підтримки з боку держави.
Попри певні зміни на краще, перетворення с/г справді на конкурентно спроможну галузь все ще не відбулося. Аграрна реформа ще не створила ефективного приватного власника на селі. Отже, на сучасному етапі розвитку АПК визначальними є наступні його характеристики:
- незавершеність земельної реформи
- відсутність чіткого юридичного оформлення прав земельної власності і землекористування, однозначного тлумачення положень Конституції України щодо права власності на землю
- відсутність на селі дійсно ефективного приватного власника, готового здійснювати довгострокове планування господарської діяльності, масштабне інвестування й технологічну модернізацію виробництва, впроваджувати ефективні схеми маркетингу та менеджменту.
Повільність досягнення визначених цілей аграрної реформи пояснюється трьома головними причинами:
- високим ступенем складності завдань, спрямованих на вирішення комплексних і застарілих структурних проблем, що охоплюють матеріально-технічні, технологічні, техніко-економічні, соціально-економічні, економіко-правові та соціально-психологічні фактори;
- наявністю потужних інерційних процесів, що спираються на неформальні орієнтації селян (зокрема, на їх уявлення, сформовані колишньою директивно-плановою системою), які з великими складнощами піддаються регулюванню з боку держави;
- допущеними прорахунками в стратегії і тактиці реформи, насамперед - недооцінкою значення соціальних чинників її проведення, ролі сучасної інфраструктури та екології землекористування.
Аграрна реформа здійснюється під впливом багатьох сприятливих і несприятливих чинників, темпи реформування сповільнюються, результативність реформи знижується. Тому аграрній реформі необхідно надати комплексного характеру, за умови забезпечення пріоритетів соціалізації та екологізації.
Список використаних джерел
. Перспективи України аграрної. 2002.
Качан Е.П. Розміщення продуктивних сил України. - К., КДТЕУ, 1998.
Розміщення продуктивних сил України. Конспект лекцій. – К., КДТЕУ, 2002.
Соколенко С.И. Современные мировые рынки и Украина. - К., Демос, 1995.
Статистичний щорічник україни 2001р. Укр.книж.
Економіка України. Сучасний стан, динаміка, тенденції розвитку: інформаційно аналітичний огляд. – К., Інвестиційна компанія. 2001р.
www.agriukraine.com
www.uceps.com.ua
