Тема: Аналіз ділової активності підприємства.

Стабільність фінансового положення підприємства в умовах ринкової економіки обумовлюється в чималому ступені його діловою активністю.

Головними якісними і кількісними критеріями ділової активності підприємства є: широта ринків збуту продукції, включаючи наявність постачань на експорт, репутація підприємства, ступінь плану основних показників господарської діяльності, забезпечення заданих темпів їхнього росту, рівень ефективності використання ресурсів (капіталу), стійкість економічного росту.

Господарська діяльність підприємства може бути охарактеризована різними показниками, основними з який є обсяг реалізації продукції (робіт, послуг), прибуток, величина активів підприємства (авансованого капіталу).

Оцінюючи динаміку основних показників, необхідно зіставити темпи їхньої зміни. Оптимальним є наступне співвідношення, що базується на їхньому взаємозв'язку:

ТРБ > ТQР > TB > 100%,

де ТРБ > ТQР > TB - відповідно темпи зміни балансового прибутку, обсягу реалізації, суми активів (капіталу).

Дане співвідношення означає: по-перше, прибуток збільшується більш високими темпами, чим обсяг продажів продукції, що свідчить про відносне зниження витрат виробництва і обігу; по-друге, обсяг продажів зростає більш високими темпами, чим активи (капітал) підприємства, тобто ресурси підприємства використовуються більш ефективно; і нарешті, по-третє, економічний потенціал підприємства зростає в порівнянні з попереднім періодом.

Розглянуте співвідношення у світовій практиці одержало назву "золоте правило економіки підприємства". Однак якщо діяльність підприємства вимагає значного вкладення засобів (капіталу), що можуть окупитися, і принести вигоду лише в більш-менш тривалій перспективі, то ймовірні відхилення від цього "золотого правила". Тоді ці відхилення не слід розглядати як негативні. До причин виникнення таких відхилень відносяться: додаток капіталу в сферу освоєння нових технологій виробництва, переробки, збереження продукції, модернізації і реконструкції діючих підприємств. При цьому варто враховувати наявність впливу інфляції.

Ділова активність акціонерних підприємств характеризується у світовій практиці ступенем стійкості економічного розвитку чи росту.

Стійкість економічного росту дозволяє припустити, що підприємству не грозить банкрутство. Цілком очевидно, що хитливий розвиток припускає імовірність банкрутства. Тому перед керівництвом підприємства і менеджерами стоїть дуже серйозна задача — забезпечити стійкі темпи його економічного розвитку.

Як відомо, збільшення обсягів діяльності підприємства (випуску і продажів продукції) залежить від росту його майна, тобто активів. Для цього треба мати фінансові ресурси. Приплив цих ресурсів може бути забезпечений за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування. До внутрішніх джерел відноситься насамперед прибуток, що направляється на розвиток виробництва (реінвестований прибуток) і нарахована амортизація. Вони поповнюють власний капітал підприємства. Але він може бути збільшений і ззовні, шляхом емісії акцій. Однак їхній випуск і реалізація загрожують самостійності керівництва підприємства в прийнятті управлінських рішень (дивідендної політики, фінансової стратегії й ін.). Крім того, додатковий приплив фінансових ресурсів можна забезпечити завдяки залученню таких джерел, як банківські кредити, позики, кошти кредиторів. У той же час ріст позикових коштів повинний бути обмежений розумною (оптимальною) межею, тому що зі збільшенням частки позикового капіталу посилюються умови кредитування, підприємство несе додаткові витрати, отже, збільшується імовірність банкрутства.

У зв'язку з цим темпи економічного розвитку підприємства в першу чергу визначаються темпами збільшення реінвестованих власних засобів. Вони залежать від багатьох факторів, що відбивають ефективність поточної (рентабельність реалізованої продукції, оборотність власних засобів) і фінансової (дивідендна політика, фінансова стратегія, вибір структури капіталу) діяльності.

В обліково-аналітичній практиці можливості підприємства по розширенню основної діяльності за рахунок реінвестування власних засобів визначається за допомогою коефіцієнта стійкості росту (Курей), що виражається у відсотках і обчислюється по формулі:

Кур = ( PR – Д ) / ИС * 100% = РПР / ИС * 100%,

де PR – чистий прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства;

Д – дивіденди, виплачувані акціонерам;

РПР – прибуток, спрямований на розвиток виробництва (реінвестований прибуток);

ИС – власний капітал (капітал і резерв).

Коефіцієнт стійкості економічного росту показує, якими темпами в середньому збільшується економічний потенціал підприємства.

Для оцінки впливу факторів, що відбивають ефективність фінансово-господарської діяльності, на ступінь стійкого розвитку підприємства звичайно використовують наступну модель:

РРП PR QP У

Кур = ------ * ----- * ----- * ----- * 100%

PR QP B ИС

або

Кур = КПР * КQ * f * КФЗ

де КПР – характеризує дивідендну політику на підприємстві, що виражається у виборі економічно доцільного співвідношення між виплачуваними дивідендами і прибутком, реінвестованим у розвиток виробництва;

КQ – характеризує рентабельність реалізованої продукції (робіт, послуг);

f – характеризує ресурсовіддачу чи фондовіддачу;

КФЗ – коефіцієнт фінансової залежності, що характеризує співвідношення між позиковими і власними джерелами засобів.

Модель відбиває вплив як виробничої (другий і третій фактори), так і фінансової (перший і четвертий фактори) діяльності підприємства на коефіцієнт стійкості економічного росту. При цьому, як випливає з моделі, підприємство має можливість використовувати визначені економічні важелі впливу на ріст цього коефіцієнта: зниження частки виплачуваних дивідендів, підвищення ресурсовіддачи, підвищення рентабельності продукції, вишукування можливості одержання виправданих кредитів і позик.

Приведена факторна модель може бути розширена за рахунок включення в неї таких важливих показників фінансового стану підприємства, як: забезпеченість власними оборотними коштами, ліквідність поточних активів, оборотність оборотних коштів, співвідношення короткострокових зобов'язань і власного капіталу підприємства. Розширена факторна модель для розрахунку коефіцієнта стійкості економічного росту виглядає в такий спосіб:

РРП PR QP Ес Ra RP У

Кур = ------ * ----- * ----- * ----- * ----- * ----- * ------

PR QP B Ra RP B ИС

або

Кур = КПР * КQ * КОБ * КС * КП * КК * КФЗ