«проміжний» — призначений для обслуговування змішаних форм вивозу капіталу, товарів та послуг, наприклад у вигляді підряд-них робіт (інжиніринг).

За видами кредит поділяється на:

товарний, котрий основні експортери надають своїм покупцям;

валютний, який банки надають у грошовій формі (У деяких ви-падках валютний кредит виступає однією з умов коопераційної угоди з постачання устаткування та використовується для кредитування міс-цевих витрат на будівництво об'єкта на базі імпортного устаткування.)

За валютою позики розрізняють міжнародні кредити, які надаються:

у валюті країни-позичальника;

у валюті країни-кредитора;

у валюті третьої країни або в міжнародній розрахунковій оди-ниці (наприклад СДР та ЕКЮ).

Останнім часом можна спостерігати зростання обсягів активних операцій за довгостроковим та середньостроковим єврокредитуванням з використанням міжнародних розрахункових одиниць. Необ-хідно підкреслити, що надання кредиту у будь-якій розрахунковій одиниці є, по суті, прихованим страхуванням наданого кредиту від можливих втрат капіталу та доходу у випадку різких коливань ва-лютних курсів.

За термінами міжнародні кредити поділяються на:

короткострокові — до 1 року (та найкороткостроковіші — до З місяців, тижневі, одноденні);

середньострокові — від 1 року до 5 років;

довгострокові — більше ніж 5 років.

Довгостроковий міжнародний кредит, призначений, як правило, для інвестування в основні засоби виробництва, обслуговує близько 80% експорту машин та комплектного устаткування, нові форми міжнародного торгово-економічного співробітництва (масштабні проекти, науково-дослідні роботи, впровадження нових технологій). Цей тип кредитування застосовується також у практиці надання по-зик міжнародними фінансовими інститутами, урядами країн.

З точки зору кредитного забезпечення розрізняють забезпечені та бланкові кредити. Забезпеченням цих кредитів можуть слугувати товари, товаросупровідні та інші комерційні документи, цінні папе-ри, векселі, нерухомість та інші цінності. Застава товару для одержання кредиту здійснюється у трьох формах: тверда застава (певна товарна маса закладається на користь банку); застава товару в обігу (враховується залишок товару відповідно-го асортименту на певну суму);

застава товару в переробці (із заставного товару можна виробля-ти вироби, не передаючи їх до застави в банк).

Застава є засобом забезпечення зобов'язань за кредитною угодою, тому кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язань отримати компенсацію, розмір якої дорівнює вартості застави.

4. Ліцензійна торгівля.

ЛІЦЕНЗІЙНА ТОРПВЛЯ - форма міжнародної торгівлі технологічними і технічними новинками (ноу-хау), патентами, ліцензіями на винаходи, які становлять інтерес для зарубіжних держав, компаній.

Ліцензійна торгівля є однією з основних форм комерційної передачі технології в розвинутих країнах країн. Стимулює загальний обсяг їхньої торгово-економічної діяльності, активну частину платіжного і торгового балансу. Практично всі ліцензійні угоди включають великий перелік додаткових, умов, послуг, зв’язаних закупок продавцю ліцензії, а в ряді випадків — передачу ліцензіарові прав на товарний знак обслуговування й ін. Але ліцензійна торгівля звичайно не враховує передачу технології, здійснювану в порядку внутрікорпоративного трансферту транснаціональних корпорацій. Ліцензійна торгівля може вестися самостійно, а також супроводжувати інші види торгово-економічної діяльності, наприклад, торгівлю машинами й устаткуванням, інвестування, інжиніринг, лізинг, франчайзинг, спільне підприємництво й ін. У результаті вибору адекватної системи правового регулювання ліцензійної торгівлі країна може стимулювати підйом національної економіки.

Існуючі у зовнішній торгівлі України несприятливі тенденції (пасивне торгове сальдо, посилення сировинного перекосу в структурі експорту, збільшення розриву між експортоспроможністю та імпортоємністю) не залишають сумнівів у тому, що необхідною умовою інтенсифікації зовнішньоторговельної діяльності на сучасному етапі стає, перш за все, підвищення ефективності використання вітчизняного експортного потенціалу. Значення експорту як основного джерела валюти і фактора стимулювання вітчизняного виробництва особливо зростає в умовах звуження внутрішнього платоспроможного попиту на продукцію українських товаровиробників (приблизно 39% ВВП України реалізується на зовнішніх ринках, у тому числі в Росії – близько 20%).

У зв’язку з цим цілком закономірно, що важливим елементом структурної перебудови і технічної модернізації національного господарства країни має стати розвиток експорту. Особливу увагу слід звернути на продукцію обробних галузей промисловості з високим ступенем обробки. Незважаючи на це, доволі посередніми сьогодні виглядають успіхи в нарощуванні обсягів українського експорту: темпи розвитку останнього значно нижчі за аналогічний показник для міжнародної торгівлі в цілому. В результаті питома вага України в загальносвітовому обсязі експортних операцій скоротилася до 0,2% (аналогічний показник для Росії – 1,7%).

Проблема реалізації українського експортного потенціалу вимагає докорінного поліпшення інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності. Першочерговим завданням у зв’язку з цим є створення системи зовнішньоторговельної інформації. Для її ефективного функціонування потрібно сформувати розгалужену мережу інформаційно-консультативних служб, які могли б оперативно інформувати клієнта у зручній для нього формі.

5. Особливості зовнішньоторговельних відносин України з країнами світового господарства.

Особливістю зовнішньоторговельних відносин України на сучасному етапі є те, що у торговому балансі з країнами колишнього СРСР зростає дефіцит, тоді як з рештою країн світу позитивне сальдо зовнішньої торгівлі збільшується. Однак, не слід перебільшувати позитивний аспект цього процесу — зменшення від'ємного сальдо було досягнуто випереджаючим скороченням імпорту, а не збільшенням експорту.       

Значна частка валютних коштів ($3,0-3,2 млрд.), що отримуються внаслідок просування вітчизняних товарів на ринки Заходу, витрачається на оплату енергоносіїв, що імпортуються з Росії. Таким чином, валютні надходження, які могли б бути спрямовані на економічну модернізацію, фактично «спалюються в топці» неефективної, енергоємної економіки України.       

Протягом останніх чотирьох років сформувалась практично незмінна група основних торговельних партнерів України, експорт до яких перевищує 50% загального експорту . Лідерами серед них протягом останніх років