Нарощуються поставки вітчизняної продукції до Туреччини, Німеччини, Італії та США — протягом 1996-1999рр. ці країни впевнено піднімалися до верхньої частини рейтингу країн-імпортерів українських товарів. Відбувається поступове згортання присутності України на ринках Польщі (на 16,9% протягом трьох років) та Білорусі (на 52,2% за цей же період).       

Зменшення частки основних торговельних партнерів у загальному обсязі експорту (з 62,4% до 51%) відбулося внаслідок скорочення поставок товарів до Росії — на $3,2 млрд. протягом трьох років.       

Товарна структура українського експорту свідчить про нездатність України подолати структурні диспропорції економіки, сформованої в рамках колишнього СРСР. Домінуючими експортними позиціями є металопродукція (44% загального експорту), мінеральні продукти та хімія (22%), а машинобудування складає лише 12%.       

Головним чинником зменшення експортних поставок було згортання торговельних відносин з Росією (на $3,2 млрд.). Порівняно незначне (на $582 млн.) збільшення експорту до країн ЄС і до США лише частково компенсувало це падіння.       

Таким чином, за роки незалежності відбулась значна географічна диверсифікація українського експорту, що загалом є позитивним чинником. Однак, скорочення експорту в країни СНД (в першу чергу — в Росію) не вдалося компенсувати нарощуванням експорту на нові ринки.       

Більше того, впродовж 1995-1999рр. структура експорту товарів суттєво погіршилась: частка металопродукції зросла на 8%, а частка продукції машинобудування — зменшилась на 7%.
      Зовнішня торгівля України залишається надто чутливою до зовнішніх чинників. По-перше, основу експорту складають товари, по яких на міжнародних ринках відбуваються суттєві коливання попиту і надзвичайно жорстка цінова конкуренція. По-друге, головні експортно-орієнтовані галузі України залишаються надзвичайно енергоємними, що робить їх критично залежними від імпортованих енергоносіїв. Ці чинники обмежують можливості нарощування експорту за рахунок девальвації національної валюти — потенційно значний позитивний ефект девальвації гривні поглинається подорожчанням імпортованих енергоносіїв, що використовуються у виробництві експортної продукції.

6. Рівні регулювання зовнішньоторговельних відносин.

Зовнішньоторговельні відносини можуть регулюватися на державному рівні шляхом обмеження імпорту з всіх країн чи певного кола країн.

Незважаючи на обґрунтовану критику подібної політики обмежень
у зовнішній торгівлі, вона періодично проводиться в різних
країнах. Обмеження реалізуються по наступним основних напрямках:
Шляхом уведення митних тарифів. Це податки на
імпорт. Існує два основних типи митних тарифів. Це фіскальні тарифи, використовувані державою з метою збільшення припливу грошових ресурсів. І протекціоністські тарифи, використовувані державою для захисту національної промисловості від іноземної конкуренції. Вони роблять іноземну продукцію більш дорогою, чим аналогічну вітчизняну, котрої тому
споживачі і віддають перевагу.

До загального для всіх країн формам регулювання зовнішньоторговельної діяльності відносяться нетарифні міри. Відповідно до прийнятого в ООН класифікації до них відносяться міри, спрямовані на непряме й адміністративне обмеження імпорту з метою захисту визначених
галузей національного виробництва. Сюди відносяться: ліцензування
імпорту, антидемпінгові і компенсаційні мита, імпортні депозити, так називані "добровільні експортні обмеження", компенсаційні збори, система мінімальних імпортних цін і т.п.

Часто зовнішньоторговельні відносини регулюються на двосторонньому рівні. В останні роки між різними країнами укладено понад сто угод про "добровільне" обмеження експорту і про встановлення мінімальних імпортних цін. "Добровільне" експортне обмеження - це обмеження, коли іноземні фірми "добровільно" обмежують обсяг свого експорту у визначені країни. Вони дають цю згоду проти своєї волі, у розрахунку на
уникнення більш високих торгових бар'єрів у відповідь. Так, у Японії
автомобілебудівники під погрозою введення в США більш високих
тарифів чи низьких імпортних квот погодилися на введення
"добровільних" експортних обмежень на свій експорт у США.

Але в загальносвітовому масштабі регулювання зовнішньоторгівельної діяльності відбувається створенням відповідних міжнародних організацій.

Розподіл ризиків між продавцем і підприємством виробляється на основі міжнародних торгових умов, установлених Міжнародною торговельною палатою, так званих «Інкотермс». Цих міжнародних торгових умов нараховується досить багато. Вони часто піддаються змінам і регулярно публікуються Міжнародною торговельною палатою. Чотирнадцять найбільш важливих умов: «ex works», «free carrier», «FOR/FOT», «FOB airport», «FAS», «FOB», «C&F», «freight/carriage paid to», «freight/carriage and insurance paid to», «ex ship», «ex quay», «delivered at frontier», «delivered duty paid».

Кожна з умов «Інкотермс» позначає особливий розподіл ризиків, витрат і ідповідальності між продавцем і покупцем, починаючи з тієї умови, відповідно до якого усі види відповідальності покладаються на покупця, і кінчаючи іншою крайністю, коли, навпаки, все входить у відповідальність продавця.

Важливу роль у регулюванні міжнародної торгівлі, в усуненні
перешкод для її розвитку, її лібералізації грають міжнародні
економічні організації. Одна з основних організацій такого роду -
Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ). Договір про створення ГАТТ
був підписаний 23 країнами в 1947 р. і набрав сили в 1948 р. 31 грудня. 1995 р.
ГАТТ припинила своє існування, модифікувавши у Всесвітню
торгову організацію (ВТО). ГАТТ - багатосторонню міжнародну угоду, що містить принципи, правові норми, правила ведення і державного регулювання взаємної торгівлі країн-учасниць. ГАТТ була однієї з найбільших міжнародних
економічних організацій, сфера діяльності якої охоплювала 94% обсягу
світової торгівлі. Діяльність ГАТТ здійснювалася за допомогою багатобічних переговорів, що поєднувалися в раунди. З початку роботи ГАТТ було проведено 8 раундів, результати яких привели до десятикратного скорочення середнього мита. Після 2-й світової війни вона складала 40%, у середині 9О-х років - близько 4%.

Генеральне угода