Патронат - це третя складова повноцінної діяльності бізнес-інкубаторів, її, так би мовити, інтелектуальна оболонка. Розробка бізнес-планів, стратегічне планування, консультування, маркетинг, інформаційний пошук - все це неможливе без підтримки фахівців-професіоналів.

Аналіз розвитку інфраструктури малого бізнесу свідчить про те, що останні роки характеризуються бурхливим зростанням бізнес-інкубаторських структур. Так, у США в 1987 р. діяло 170 інкубаторів, розміщених в 28 штатах, причому їх кількість подвоюється кожні два роки.

Найбільша в світі за масштабами і обсягами науково-технічна зона знаходиться в США (Силіконова долина), яка фактично перетворилася в технополіс. В Силіконовій долині завдяки зниженню податків на експортні та реекспортні комплектуючи сприяло міжнародній кооперації цього технополісу, де здійснюють свою діяльність поряд з американськими західноєвропейські, японські, південнокорейські та інші фірми. Суттєвим стимулом інноваційного розвитку в науково-технічних зонах є те, що податки скорочуються на 20-25%, якщо капітал вкладається в наукові і проектні розробки Сіваченко І.Ю., Кухарська Н.О., Левицький М.А. вільні економічні зони. Навчальний посібник. – К.: дакор; Алерта. – 2001. – 480 с..

Характерно є те, що уряди розвинутих країн забезпечують створення інфраструктури на територіях, які здаються в оренду. В США основна увага приділяється непрямим методам стимулювання інноваційної діяльності, тобто створенню таких умов таких загальноекономічних умов, які заохочували б приватні фірми до інвестицій в наукоємні розробки. В Європейські країни ширше використовують пряме фінансування створення технопарків та бізнес-інкубаторів. Наприклад, уряд Франції витратив на створення технопарку “Софія Антиполіс” на початку 70-х років близько 400 млн. франків.

У всіх розвитих країнах державна підтримка інноваційних інвестиційних проектів забезпечується адресним кредитуванням, суб’єктів, або об’єднань, які здійснюють інновації. Так, у даний час ННФ (Національний Науковий Фонд) здійснює чотири програми по організації співробітництва науково-дослідних установ і промислових фірм США.

Перша з них - "Промислово-університетські кооперативні дослідницькі центри" - реалізується з 1973 р. Вона передбачає створення кооперативних університетсько-промислових центрів на базі розробки і реалізації великої дослідницької програми, у якій бере участь кілька промислових фірм і один університет. У 1984 р. у країні нараховувалося більш 100 таких центрів, причому 20 з них були організовані цілком на кошти ННФ. У 1985 р. у рамках цієї програми ННФ приступив до реалізації нової форми кооперації. Виникли "Центри інженерних досліджень", основною метою якої є допомога в підвищенні їхньої ефективності і конкурентноздатності. Характерно, що держава надає перевагу при наданні фінансової допомоги у випадку створення спільних центрів по вивченню науково-технічних проблем, які через ряд причин є не досить привабливими для промисловості.

Друга програма почата в 1978 р. і спрямована на організацію кооперації промисловості з університетами у виконанні дослідницьких проектів, що фінансуються ННФ у областях, які цікавлять уряд. Партнерам по спільній дослідницькій роботі ННФ надає субсидії.

Згідно третьої програми, для стимулювання інноваційної діяльності уряд США встановив субсидії в розмірі до 50 тис. дол. окремим особам або компаніям з числом працівників до 500 чоловік, які беруться за шість місяців провести дослідження можливості здійснення нової наукової ідеї (feasibility study of research-based idea) та розробці технології її впровадження. Після позитивного результату таким організаціям чи приватним особам надається можливість наступної субсидії розміром до 500 тис. дол. на наступні два роки, якщо до програми вдається залучити приватний капітал Коротаев А. Научны парки развитых капиталистических стран // Внешняя торговлчя. – 1990. - №9 – С.31.. Характерно те, що авторські права при цьому лишаються за розробником технології впровадження цієї ідеї.

Нарешті, мета четвертої програми складається в розвитку фундаментальних знань про сам процес технологічних нововведень, при цьому дослідження ведуться спільно промисловістю й університетами.

В Європі спільними урядовими рішеннями країн – членів ЄС сформовано ряд інститутів, які надають пряму підтримку інноваційному процесу: Європейський інвестиційний банк, Європейський інвестиційний фонд, проект “Початковий капітал”, проект “Євротекс-капітал”, а також спеціальна програма підтримки малого бізнесу Гончарова Н.В. Напрями розвитку інтеграційних процесів у сфері фінансової підтримки малого підприємництва // Фінанси України. – 2003. - №7. –С.75-83. .

Головним інвестиційним інститутом у Європі являється Європейський Інвестиційний Банк (European Investment Bank- EIB). Майже половина його кредитів, спрямованих на потреби промисловості, призначається малим підприємствам, причому пріоритетним є надання венчурного капіталу невеликим компаніям, що працюють у сфері нових технологій.

Європейський Інвестиційний фонд (European Investment Fund – EIF) надає підтримку підприємствам, що здійснюють інноваційну діяльність двома шляхами:

надання гарантій фінансовим посередникам, що полегшує доступ підприємствам до інвестиційних ресурсів;

інвестування у венчурні компанії, для чого eif має можливість брати участь у акціонуванні фінансових установ, які спеціалізуються на венчурному фінансуванні.

Крім того існує спільний проект EIB I EIF – фінансовий інститут “Засоби Європейських технологій” (European Technoligy Facility – ETF), який призначений для забезпечення ризиковим і додатковим капіталом проектів, які орієнтуються на сучасні технології. Для цього ETF здійснює фінансові інвестиції у акціонерний капітал венчурних компаній, які надають підтримку новоствореним підприємствам.

Експериментальна схема фінансування “Початковий капітал” (Seed Capital) була створена Європейською комісією в 1989 році. У рамках цієї схеми створено 23 фонди, які надають кошти підприємствам, що створюються. Пріоритетом користуються ті фірми, що впроваджують нові технології.

З метою допомоги приватному капіталу фінансувати міжнаціональні проекти з упровадження сучасних технологій створена структура “Євротекс-капітал” ( Eurotech Capital). Для цього , було утворено ряд особливих фінансових установ з інвестиційними ресурсами по 50 млн. екю, які зобов’язані резервувати не менше