Критично оцінюючи стан правового забез-печення умов іноземного інвестування в Украї-ні, з достатнім ступенем впевненості можна від-нести їх до несприятливих. Це неодноразово заз-начали як видатні вчені, так і владні структури Актуальні проблеми економічних перетворень в Україні (Аналіз та пропозиції по вирішенню) / НАН України; Інститут економіки промисловості / М.Г. Чумаченко (підгот.). — Донецьк, 1996. — 72с.Гальчинський А. С., Геєць В. М., Семиноженко В. П. Україна: наука та інноваційний розвиток. — К., 1997. — 66с.Бажал Ю. М., Одотюк І. В., Данько М. С., Лапко О. О., Александрова В. П. Інноваційний розвиток економіки та напрямки його прискорення: Наукова доповідь / НАН України; Інститут економічного прогнозування / В.П. Александрова (ред.). — К. : Ін-т економічного прогнозування, 2002. — 80с..

Суттєвим для рівня інвестиційної активності є оцінка фінансових умов:

а) організації діяльності фінансової і бан-ківської систем;

б) доступності фінансових ресурсів;

в) страхування економічної діяльності;

г) виконання податкового законодавства;

д) ефективності системи оподаткування;

є) рівня прибутковості кредитних коштів.

На превеликий жаль, в умовах реформу-вання аграрного сектора доступність кредит-них ресурсів оцінюється як малоймовірна Кредитование: Пер.с англ. / М.А. Гольцберг (ред.), Л.М. Хасан-Бек (ред.). — К. : BHY, 1994. — 384с.; Черваньов Дмитро Миколайович, Нейкова Лідія Іванівна. Менеджмент інноваційно- інвестиційного розвитку підприємств України. — К. : Знання, 1999. — 516с.. Підставою для такої оцінки є кілька чинників:

- незначна питома вага ліквідності актив-ної частини основних .фондів підприємств сільськогосподарського виробництва для можливого надання у заставу;

- відсутність спеціалізованої для аграрно-го сектора кредитної установи у зв'язку з банк-рутством акціонерно-комериійного банку «Україна»;

- законодавчі акти, направлені на поліп-шення фінансування АПК, мають переважно декларативний характер через відсутність реальних коштів.

Як наслідок, у галузевій структурі агро-промислового комплексу України іноземні ін-вестиції спрямовуються в основному не у ви-робництво сільськогосподарської сировинної продукції, а в харчову промисловість у про-порції 10:1 на користь останньої. Відповідно у харчовій промисловості сформовано повний виробничий потенціал за рахунок залучення іноземних інвестицій, завдяки чому обсяги виробництва тут зросли на 20%. Дана ситуація є типовою, коли іноземний капітал, замість того, щоб направлятись у галузі, які найбільше потребують інвестицій, витісняє національний капітал з високоприбуткових і швидкооборотних сфер економіки.

Не сприяє покращанню інвестиційного клімату і нерозвинутість фондового ринку, не недоліки якого неодноразово вказується фахівцями Мозговий О., Головко А., Науменко О., Ровинський Ю. Цінні папери: історія та сучасність: Історико-економічний нарис. — О. : КП ОМД, 2003. — 192с.; Оскольський Валентин Володимирович. Ринок цінних паперів України: погляд через призму діяльності Української фондової біржі. — К. : УФБ, 2001. — 216с..

Серйозною перешкодою на шляху інвестиційних процесів є значна тінізація економіки України. По по оцінкам фахівців “в тіні” перебуває до половини всього економічного потенціалу країни Бородюк В., Приходько Т., Турчинов О. Оцінка стану тіньової економіки України та методи розрахунків її обсягів / НАН України; Інститут Росії. — К. — 138с..

Потрібні спеціальні зусилля, спрямовані на формування ринкової економіки в цілому та відповідного соціально-культурного середовища, з боку держави та її ін-ститутів. По-перше, найважливіше для України завдання — розробити адаптований до умов української ментальності механізм реалізації прийнятих законодавчих актів. По-друге, одночасно з цим формувати позитивну громадську думку, по-справжньому готувати людей до нових економіч-них умов життя, максимально використовуючи засоби ма-сової інформації та, що особливо важливо, реформуючи всю систему народної освіти.

Незважаючи на очевидні позитивні зрушення у форму-ванні інвестиційного клімату за загальними середовищними факторами, Україна на сьогодні є інвестиційне неприваб-ливою в порівнянні не тільки із країнами з розвиненою ринковою економікою, але й з окремими східноєвропейсь-кими країнами.

Найбільш суттєвою перешкодою для діяльності ПІІ в Україні є нерозробленість відповідного законодавства. Спроби нашвидкуруч створити нормативні акти, які б від-повідали як цілям України, так і мотивації іноземних інве-сторів, зумовили часті зміни законодавства. До останнього часу не запропоновано ні одного законодавчого акта щодо іноземного інвестування, який би був універсальним та усталеним. А стрімкі зміни в регулюванні зовнішньоеконо-мічної діяльності можуть навіть процвітаючу фірму умить перетворити в банкрута. Ускладнює ситуацію і практика коригування нормативних актів під час їх проходження від верхніх рівнів управління до нижніх. Це пов'язано з тим, що закони і постанови, які приймаються, носять часто де-кларативний характер. Тому органи управління нижчих рів-нів коригують їх за своїм розумінням.

Ненадійність правового базису посилюється адміністра-тивною неврегульованістю. Зміна законодав-ства щодо іноземних інвестицій неминуче породжує плута-нину з розподілом ролей між різними рівнями державного управління.

Нерозвиненість виробничої і соціальної інфраструктур, застарілість або повна відсутність інформаційно-комуніка-ційних систем зумовлюють те, що ПІІ створюються пере-важно у великих містах та промислових центрах. Це, в свою чергу, породжує проблему територіальної оптимізації українсько-зарубіжних ПІІ. Адже внаслідок залучення іноземних інвестицій все більше посилюється розрив у рівні розвитку між різними регіонами України.

Необхідна координація зусиль всіх державних органів на всіх рівнях для кардинального поліпшення інвестиційного клімату країни. Лише в цьому випадку можна буде очікувати росту інвестиційної активності і відповідного економічного піднесення країни.