Реферат

Депозитна політика комерційного банку

План

Вступ

Успішне проведення ринкових реформ в Україні неможливо без розвитку й удосконалювання банківської діяльності. Банківська діяльність проникає в усі сфери економіки, активно обслуговує всі економічні і соціальні процеси, а держава одержує можливість ефективно впливати на економіку для реалізації суспільних інтересів.

Банківська система – це специфічна економічна й організаційно-правова структура, що забезпечує функціонування грошового ринку й економіки в цілому.

Банки – важливі агенти ринкової економіки, діяльність яких забезпечує ринкові системи інструментами і механізмами регулювання економічних процесів.

Банківська система має своє особливе призначення, свої специфічні функції в економіці, що не просто повторюють функції окремих банків. Банківська система виникає не внаслідок механічного об'єднання окремих банків, а будується по заздалегідь розробленій концепції, у межах якої приділяється визначене місце кожному окремому банку. Організаційно-правовою ознакою банківської системи є чітке законодавче розмежування прав і обов'язків кожного елемента системи.

Банки як комерційні підприємства працюють заради одержання прибутку. Стабільність економіки багато в чому залежить від фінансової стійкості банківських заснувань, а також і від їхньої депозитної політики.

1. Депозитна політика комерційного банку

Потенційні вкладники, як і власники депозитних внесків, завжди стурбовані не тільки розмірами відсоткових ставок, але і надійністю тих банківських заснувань, у які вже вкладені кошти, або в який передбачається їх розмістити. Приріст числа вкладників прямо залежить від депозитної політики банку. Депозитна політика банку – це величезний комплекс, що використовує інструменти маркетингу для залучення коштів юридичних чи фізичних осіб шляхом прямої або схованої реклами, чи пропаганди. Депозитна політика банку будується на підставі можливостей банка вигідно розмістити притягнуті кошти.

Стимулювання депозитної політики в першу чергу пов'язано з забезпеченням повної схоронності коштів, розміщених у комерційних банках (аналіз показує, що підвищення відсоткової ставки по значності уступає фактору надійності і має об'єктивні межі, пов'язані з прибутковістю). У зв'язку з цим на перше місце виходить система гарантування внесків населення. Без рішення цієї проблеми прогрес у роботі з коштами населення можливий, але обмежений.

Для зміцнення довіри до банківської системи потрібно підвищення якості наглядової роботи в сфері запобігання банкрутств банків, а також своєчасне застосування санаційних заходів з метою відновлення нормальної діяльності тих з них, що опинилися в проблемній ситуації. При цьому в процесі реструктуризації банків, що потрапили в складне фінансове становище, на пріоритетні позиції повинні висуватися міри, що забезпечують максимальне дотримання прав і інтересів індивідуальних вкладників. У тому числі і нестандартні, наприклад, переказування вкладів у надійні банки, регулярна виплата відсотків при тимчасовому мораторії на повернення основної суми внесків та ін.

У вітчизняній практиці і нормативних документах НБУ використовується скорочена класифікація грошових вкладів, а саме:  

строкові вклади;
   - вклади до запитання (поточні рахунки) фізичних осіб.

Строкові вклади - це внески на депозитних рахунках, від права розпорядження якими вкладник відмовляється на визначений період. Строкові вклади мають на увазі передачу коштів у повне розпорядження банку на термін і умовах за договором, а тому вкладник, як правило, не може в будь-який момент зажадати від банку повернення розміщених коштів.
    На строкові вклади нараховуються відсотки. Відсотки виплачуються вкладнику при розірванні договору. Відсоткова ставка встановлюється за домовленістю. Відсоткова ставка тим вище, чим більше сума внеску. На строкові вклади з фіксованим терміном звичайно установлюється тверда відсоткова ставка на весь термін дії.

Українські банки змушені діяти у вкрай нестабільній обстановці. Тому пропоновані ними клієнтам строкові вклади придбали деякі специфічні риси. Практично усі вітчизняні банки надають право вкладнику вилучити внесок до настання терміну договору. Правда при цьому передбачаються найрізноманітніші санкції, в основному стосовно розміру виплаченого доходу. Застосовується, зокрема, нарахування відсотків по ставці вкладу до запитання за весь термін розміщення чи нарахування по половинній відсотковій ставці.
Багато банків, особливо по короткострокових договорах (1-3 місяця), як штрафні санкції застосовують повернення внеску при достроковому розірванні договору взагалі без виплати доходу. Варіанти попереднього повідомлення не застосовуються, а якщо і використовуються, то термін повідомлення мінімальний і не перевищує одного тижня. Причому в умовах стабільного стану ринку банки не жадають від клієнтів дотримуватися навіть такі мінімальні умови по попередньому повідомленню, а дійсно використовують їх тільки в періоди криз.
   Така пільгова для вкладника ситуація визначається тим, що клієнти не хочуть позбавляти себе права на альтернативне використання заощаджень у випадку чергового витка інфляції чи обвалу курсу національної валюти. Однак останнім часом, особливо після фінансової кризи 1998 року, в українських банках загострилася проблема забезпечення собі деякого гарантованого обсягу внесків з абсолютно точним і прогнозованим календарем повернення притягнутих коштів. Тому деякі банки (наприклад, "Приватбанк") почали  пропонувати вкладникам термінові депозити, що не можуть бути розірвані до закінчення терміну договору, які б поважні причини при цьому не виникали в клієнта.
Твердість даних умов банк компенсує підвищеною відсотковою ставкою і гарантією її незмінності в плані всього терміну дії договору. Ці внески полягають на термін від 1 до 6-ти місяців. 

Сьогодні практично кожен банк, що працює з фізичними особами, має внески з періодичною виплатою відсотків. Ці внески мають всі основні ознаки термінових депозитів. Однак вкладнику дається можливість одержувати нараховані відсотки до закінчення терміну договору, щомісяця, рідше щокварталу. Дані внески дозволяють сполучити задоволення потреб клієнтів в одержанні максимально можливого доходу на вкладені кошти і часткове забезпечення поточних витрат. Саме внески такого типу користуються найбільшою популярністю в українських вкладників. 

Депозити до запитання представляють собою вклади, що можуть бути затребувані в будь-який момент без попереднього повідомлення банку з боку клієнта.   

Вклади до запитання у світовій практиці, у першу чергу, служать здійсненню платіжного обороту. Якщо хтось хоче заплатити готівкою, то він зможе це зробити тільки в тому випадку, якщо буде мати достатній запас готівки. У свою чергу, власник деякої суми готівки повинний постійно захищати їх від утрати, чи крадіжки, знищення. Тому збереження грошей у формі вкладів до запитання є для клієнтів дешевою і разом з тим простою мірою захисту. Оскільки клієнт одержує можливість брати