Створення та організація комерційного банку

Зміст

Вступ

Тема даної курсової роботи – „Створення та організація комерційного банку”.

Мета написання курсової роботи полягає в дослідженні особливостей організації банківської діяльності та її законодавчого забезпечення в Україні.

Основними завданнями при написанні роботи стали:

підбір та аналіз нормативних та літературних джерел, присвячених проблемам організації банківської діяльності;

узагальнення отриманих даних;

оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної курсової роботи.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що створення ринкової економіки вимагає переходу до економічних методів управління. Їх важливою складовою є фінансові важелі. Ринкова модель економіки передбачає створення розвинутих фінансових та валютних ринків. Значно посилюється роль банків, що потребує зміцнення банківської системи та створення ефективного механізму грошово-кредитного регулювання. Питання щодо організації банківської діяльності потребує ретельного аналізу, з метою забезпечення надійного механізму впровадження їх в життя.

В роботі розкриті наступні питання: мета створення комерційного банку; організаційна структура банку та управління ним; порядок реєстрації комерційного банку; ліцензування та контроль банківської діяльності тощо.

При написанні курсової роботи автором були використані Закони України та інші нормативні документи, підручники, статті, періодичні видання, монографії вітчизняних і закордонних фахівців з банківської справи, фінансового та господарського права тощо.

1. Мета створення комерційного банку

Банк - це особливий вид капіталотворчого підприємства, яке мобілізує вільні ресурси клієнтів та інші грошові кошти, розподіляє їх відповідно до потреб між суб'єктами ринкових відносин, а також надає інші послуги.

Банки і банківська система - це економічні структури, які становлять один із типів фінансових посередників у системі ринкової інфраструктури загалом.[8]

Банки займають особливе місце в ринковому середовищі тому, що здійснюють грошово-кредитне обслуговування всіх елементів (ланок) ринкової інфраструктури. Відповідно до цього визначаються основні завдання банків:

забезпечення безперервності й ефективності грошового обороту;

здійснення контролю на макро- та мікроекономічному рівнях;

проведення заходів щодо стабілізації національної грошової одиниці;

сприяння підвищенню ефективності економіки України в цілому та виробничої сфери зокрема тощо.

Аналіз історії і сьогодення банківської справи та механізму функціонування грошового ринку визначає, що банківська діяль-ність складається з трьох основних посередницьких функцій:

1. Мобілізація грошових ресурсів на вклади від клієнтів.

2. Надання клієнтам позичок і створення нових платіжних засобів.

3. Здійснення розрахунків між клієнтами.

Виконання цього комплексу операцій можна вважати визна-чальною економічною ознакою банку - як центрального, так і комерційного. Примітка: головними функціями НБУ е емісія грошових коштів та контроль за діяльністю комерційних банків.

Мета створення банку – створення особливого економічного інституту, який акумулює грошові кошти, надає кредити, здійснює грошові розрахунки, випускає гроші і цінні папери, а також здійснює посередництво у взаємних платежах і розрахунках між державами, підприємствами і фізичними особами.

Розрізняють різні види комерційних банків, які створюються для надання різних видів послуг.

Комерційні універсальні банки - це фінансові структури, що виконують широке коло операцій по кредитуванню фізичних і юридичних осіб, а також здійснюють різні види обслуговування клієнтів. Спеціалізовані банки - це кредитно-фінансові інститути, що мають вузьку спеціалізацію: іпотечні банки - кредитують під заставу землі і нерухомості; банки споживчого кредиту - купують міжбанківські кредити і видають короткострокові позички для придбання дорогих товарів тривалого користування; ощадні банки - залучають засоби від населення під відсотки, здобувають облігації державної позики і надають позички фізичним особам; інвестиційні банки - здійснюють кредитування визначених інвестиційних проектів, виступають в якості гаранта й учасника синдикату по випуску нових акцій, облігацій і розміщають їх серед інвесторів.[9]

Початки банківської діяльності сягають часів Стародавнього Вавилону, коли храми приймали вклади на зберігання і видавали позички під проценти, беручи у клієнтів письмові зобов'язання чи заставу. Аналогічні операції, а також грошові розрахунки здійснювалися у Стародавній Греції жрецями, храмами і міняйлами-трапезитами, а у Стародавньому Римі - менсаріями. З падінням Римської імперії занепали і початки банківського ремесла. Розвиток виробництва і торгівлі у середні віки призвів до відродження банківництва. У 1171 р. був заснований банк Венеції, а у XIV-XV ст. банкіри вже були потужною суспільною силою. У багатьох країнах Європи банки виникли завдяки розвитку торгівлі. Вони створювалися купцями для зберігання грошей і здійснення розрахунків. У подальшому банківська справа набуває інтенсивного розвитку й удосконалення. Повноцінні гроші в банківських операціях поступово витісняються борговими розписками, записами на рахунках. З розписок, іменних1 векселів виростає банкнота, розширюються застосування чеків, практика безготівкових розрахунків, що призводить до розвитку "жиробанків". Кредитування значною мірою залишається в руках приватних банкірів-лихварів.[8]

Потужним поштовхом для активізації й удосконалення банківського бізнесу став розвиток капіталістичного виробництва. Батьківщиною класичного капіталізму, як відомо, є Англія, тому саме там найперше почали складатися основи і принципи банківської справи в її сучасному розумінні. Першим великим акціонерним банком, який широко розгорнув комерційне кредитування, був Англійський банк, за ним ряд інших.

Якісно новим етапом у розвитку банківських операцій став перехід від діяльності, що базується передусім на емісії банкнот, наданні позичок з власних коштів, до кредитування за рахунок залучених коштів у формі клієнтських вкладів. Пріоритетними стають посередництво у платежах і кредитуванні. Швидко розвиваються пасивні операції - збирання, залучення вільних коштів у населення, підприємців, торговців, що зумовлює розширення активних операцій, і передусім "торгівлі грошима" (вигідного їх розміщення) з метою одержання прибутку. Власний капітал банків втрачає первісну функцію джерела активних операцій і слугує передусім фондом, який гарантує вклади клієнтів і платоспроможність банківської установи.

Разом із розвитком функцій зростають і самі банки як особливі капіталістичні підприємства. У XVII ст. з'являються банки у формі акціонерних товариств, а наприкінці XIX