Комерційна пропозиція може бути зроблена в різний спосіб залежно від предмету угоди, ступеня знайомства сторін та інших факторів.

По-перше, оферту можна оформити у вигляді ділового листа. Цей спосіб підготовки оферт широко використовується у зовнішньоторговельній практиці та є найбільш універсальним. Діловий лист може бути направлений як вже відомому партнеру, так і фірмі, з якою ділових відносин ще не було.

По-друге, оферта може бути підготовлена у вигляді комплекту документів, які складаються з комерційних та технічних умов угоди, що передбачається. Такі оферти частіше використовуються для передачі пропозицій на складні товари, які потребують детального технічного опису. При цьому технічні умови є додатком до комерційної частини оферти, яка оформлюється як звичайний діловий лист.

По-третє, оферту можна підготувати у формі проекту контракту, підписаного з боку експортера та такого, що містить всі основні умови угоди.

Такий спосіб використовується, як правило, тільки з постійними партнерами, які вже знайомі із звичайними умовами угоди даного продавця та з якими вже попередньо обговорювались позиції майбутньої угоди в усній бесіді або по телефону. Такий спосіб передачі пропозицій суттєво прискорює укладання угоди, але ефективний він тільки за умови обізнаності в потребах іншої сторони.

У окремих обставинах оферта може бути зроблена усно при особистих зустрічах або по телефону з наступним підтвердженням у письмовій формі одним із способів, перерахованих вище.

Складання пропозиції потребує особливої уваги. Продавець повинен зацікавити покупця, показати вигоду своєї пропозиції. Вміло складена пропозиція має більше шансів призвести до скорішого укладення угоди.

При складанні тексту оферти слід враховувати ряд правил.

По-перше, текст повинен бути коротким, але в той же час чітким та ясним. Потрібно уникати можливості різного тлумачення тих або інших умов пропозиції, що в подальшому може призвести до непорозумінь між контрагентами. Крім того, неясності в оферті можуть викликати появу нових зустрічних запитів від контрагента, що неминуче веде до втрати часу, уповільнення всієї зовнішньоторговельної роботи та, отже, до зниження її ефективності. У зв'язку із цим слід добре продумувати аргументи, які передбачається викласти у тексті.

Зміст оферт на один й той же товар може видозмінюватися залежно від контрагента, особливостей його потреб та ступеня знайомства з ним.

Звичайно в оферті вказуються всі комерційні умови угоди: найменування товару, кількісні та якісні характеристики, базисні умови поставки та ціна, термін поставки, умови платежу, порядок здачі-приймання товару, характер тари та упаковки, гарантії та санкції. Оферта також повинна обов'язково містити юридичну адресу та підписи з боку продавця.

В той же час не завжди оферта повинна містити всі перераховані умови. В тих випадках, коли між сторонами раніше вже був укладений договір або коли сторони застосовують типові умови поставки, оферта може містити лише індивідуальні умови даної угоди (предмет угоди, кількість, якість, ціна, термін поставки), а стосовно інших умов робиться посилання на попередній контракт або типові умови, відомі іншій стороні.

Особливої уваги потребує питання про зазначення ціни в оферті, встановлення якої є складною та відповідальною справою. З одного боку, кожний експортер прагне отримати найвищий прибуток та зацікавлений у зазначенні максимальної ціни. З іншого боку, основні умови поставки, вказані в оферті, повинні приблизно відповідати звичайним ринковим умовам, так як товар, запропонований за завищеною ціною, не зацікавить покупця, а на товар, один раз вже проданий за порівняно низькою ціною, складно буде в подальшому підвищити ціни, якщо кон'юнктура ринку в цей час залишатиметься стабільною.

Для успіху оферти в ній частіше за все вказують тверду, цілком визначену ціну товару, наприклад, на умовах "ФОБ або СІФ визначений порт" (у випадку морського перевезення) або "франко-перевізник" (сухопутні перевезення), так як саме такі базисні умови є найбільш розповсюдженими та зручними для покупця та продавця. Тверді фіксовані ціни та зазначення базису поставки дозволять покупцю визначити свої повні витрати на придбання товару у даного оферента та порівняти їх з іншими пропозиціями.

Ситуації, в яких експортер готує свою пропозицію, можуть бути різними. По-перше, експортер може підготувати та направити потенційному покупцю оферту за власною ініціативою. По-друге, оферта може готуватися у відповідь на запит покупця. В останньому випадку оферент по багатьох умовах зв'язаний умовами запиту покупця, і, отже, його дії та варіанти пропозицій обмежені. В цьому випадку головна задача експортера полягає в тому, щоб у якомога коротший термін направити оферту покупцю та щоб вона найкращим чином відповідала вимогам його запиту.

Коли ж ініціатива пропозиції належить експортеру, то йому потрібно самостійно вирішувати всі питання, пов'язані із вибором всіх умов. Перш за все продавець повинен вирішити питання про те, яку оферту надіслати -тверду або вільну.

Тверда оферта представляє собою пропозицію, яка відправляється тільки одному можливому покупцю на дану партію товару з вказанням терміну, протягом якого продавець є зв'язаним своєю пропозицією та не може зробити аналогічну пропозицію іншому покупцю

надсилає продавцю письмове підтвердження, яке містить його безумовний акцепт, та його отримання продавцем вважається моментом виникнення у сторін договірних зобов'язань.

Вільна оферта - це оферта, яка надсилається одночасно на одну й ту саму партію товару декільком можливим покупцям.

Вона не встановлює терміну для відповіді і тому не зв'язує оферента. Згода покупця з умовами вільної оферти підтверджується твердою контрофертою. Після підтвердження продавцем (акцепту) контроферта покупця угода вважається укладеною.

Експортеру при підготовці оферти слід звернути увагу на різні нюанси в оформленні пропозиції. Зокрема, якщо контрагент