При побудові таких моделей звичайно користуються лінійною регресією. За базу даних беруться перехресні вибірки для різних країн світу. Так, наприклад, Р. Левін і Д. Рене (1992р.) та Р. Баро і Й.-Х. Лі (1994р.) за результатами проведеного емпіричного дослідження вказують на такі фактори зростання:

У сучасних умовах теорія ендогенного зростання розвивається переважно емпірично. Існує нагальна потреба в розробці її теоретичної бази із читкими передумовами, структурою та висновками з метою побудови максимально повного та значущого набору факторів, які пояснюють процес економічного зростання.

Залежність якості економічного зростання від державного управління.

Як свідчить світовий досвід, держава потенційними можливостями вправними, та прозорими урядовими установами здатна забезпечити більше зростання доходів, інвестицій та національного багатства, а також значні соціальні досягнення. Високі доходи, значні інвестиції й швидкі темпи економічного зростання, а також велика середня тривалість життя притаманні тим державам, які мають результативні урядові установи з чесними, талантовитими кадрами й чіткими, зрозумілими правилами, в яких правопорядок забезпечується на засадах справедливості, політика й правова структура не підпорядковані майновим інтересам еліти, а вільне громадське суспільство й незалежні засоби масової інформації посилюють відповідальність уряду за свою діяльність.Міжнародний та історичний досвід свідчать також, що дієздатний чесний уряд не вимагає, щоб держава спочатку вся модернізувалась і стала багатою.

Досліджуючи фактори, які негативно впливають на людський капітал та довкілля, ми звертаємо особліву увагу на проблеми бідності й розподілу доходів. Одне з ключових завдань держави - забезпечити постачання комунальних послуг та товарів, життєво необхідних для сталого економічного зростання та подолання бідності. Водночас уряд має створити результативні структури для вироблення політики, утвердити політику, дружню до ринків, запровадити чітку систему регулювання, ліквідувавши непотрібні вже правила підприємництва, такі як контроль за цінами, обмеження на торгівлю, ліцензування та бюрократичну тяганину.

Політичний процес визначає державну політику та розподіл суспільних вигід і видатків. Успішність цього процесу залежить від рівня відповідальності уряду, рівня залучення громадськості до участі в управлінні та від права громадян і конкуруючих підприємців висловлювати свою думку. Передумовою прийняття та здійснення результативних політики та витрат є саме дійове державне управління. Підприємці потребують середовища, в якому діє законність і дотримуються угоди, де захищені права власності, створено сприятливий клімат для ділових операцій, стримуються намагання підприємців з еліти захопити владу, ціни й заробітна плата регулюються ринковою конкуренцією,фірми мають право входити до ринку й виходити з нього. Державний сектор здатний багато зробити, щоб знизити трансакційні витрати фермерів і фірм, підтримуючи їх своїми установами та інформацією і викорінюючи погане управління та корупцію.

Література.