Опціон на продаж зберігає право його власника до моменту реалізації отримувати дивіденди по базовому активу і брати участь у керуванні АТ, якщо, звичайно, цей актив є у держателя опціону.

1.4. Розрахунок ціни опціону

Відомо, що ціною покупки опціону є премія, що призначається емітентом опціону і виплачується його покупцем у момент покупки, незалежно від наступного виконання цього контракту, що майбутньому. Ця премія залежить від ряду факторів і повинна забезпечувати визначену прибутковість як продавцю, так і покупцю опціону при різноманітних ринкових умовах. Крім того, розмір премії повинний обмежувати можливість проведення арбітражних операцій відразу після покупки опціону Кравченко Юлий. Расчет цены опциона. «Фондовое образование» № 1, 1997..

Частіше усього для розрахунку премії або вартості опціону використовується формула, що була запропонована американськими ученими Фішером Блеком і Майроном Шоулзом, що так і називають формулою Блека - Шоулза (модель BSOPM). У різноманітних підручниках цю формулу можна зустріти з деякими відмінностями і тому важливо її розглянути.

У зв'язку з визначеними відмінностями між європейським і американським опціонами попередимо, що розрахунок відноситься насамперед до європейських опціонів, але може використовуватися для прийняття рішень по американських опціонах на покупку. Визначення вартості американського опціону на продаж по даній моделі дає декілька занижені результати.

Для розрахунку премії по опціону - колл (опціон на покупку) використовується формула такого виду:

Сс = So x N(d1) – S x e– rt x N(d2)

де: Сс - вартість (премія) опціону - колл у сучасний момент;

So - поточна ціна активу, що лежить в основі опціону;

S - ціна виконання опціону через період t;

e - 2,71828, базис функції натурального логарифму;

r - безризикова процентна ставка, що звичайно приймається у відповідності зі ставкою прибутковості державних облігацій за умови капіталізації процентних платежів;

t - тимчасовий інтервал по опціону, виражений у роках (наприклад, 0,5 року);

N(d1) і N(d2) - розміри можливості, обумовлені по таблиці значень ряду нормального розподілу можливостей.

Для визначення розмірів d1, і d2 звичайно користуються формулами такого виду:

d1 = [ln So/S + (r + 0,5s2) t] : у ?t

d2 = [ln So/S + (r - 0,5s2) t] : у ?t або d2 = d1- у ?t

де у - стандартне відхилення рівня прибутку активу або середній рівень ризику за проміжок часу t. Звичайно розмір стандартного відхилення s приймається виходячи з попереднього котирування даних акцій.

Вартість опціону -пут (опціону на продаж) можна визначити виходячи з розрахунку вартості опціону -колл:

Ср = S - So -Cc

Існують і інші моделі розрахунку вартості опціонів, але не існує методів, які б забезпечували результати прогнозу краще, ніж модель Блека - Шоулза.

2. Організація розрахунків у ф’ючерсній торгівлі

2.1. Операції з ф’ючерсними контрактами

Ф'ючерсний контракт - стандартний документ, що свідчить зобов'язання однієї сторони продати й іншої сторони купити відповідну кількість базового активу у визначений термін у майбутньому з фіксацією ф’ючерсної ціни базового активу сторонами під час заключення контракту на біржі.

Ф'ючерсні контракти заключають тільки на біржі, умови їх заключення є стандартними на кожній біржі й обмовляються біржею для кожного виду активу. Ці контракти потребують відстроченого постачання якогось з базових активів або кінцевого розрахунку наявними по чітко обговореному правилу. Існування активного повторного ринку по ф'ючерсних контрактах сприяє їхній високій ліквідності. Більш того, біржі організують спеціальні групи ділерів, що активно торгують відповідними контрактами і сприяють розширенню вторинного ринку, забезпечують можливість інвесторам у будь-який момент купити або продати контракт, здійснити офсетну угоду. Ф’ючерсні контракти стандартизовані по всіх параметрах, крім ціни. Ціна узгоджується в процесі відкритої торгівлі в біржовому залі. Виконання ф'ючерсного контракту звичайно гарантується біржею (розрахунковою палатою біржі) Сохацька О. Ф’ючерсні ринки. – Тернополь, 1999. – С. 73..

Будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання винятково при наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених законодавством, але це відбувається вкрай рідко. Покупець або власник ф'ючерсного контракту має право його продати протягом терміна його дії іншим особам без узгодження умов такого продажу з продавцем (надписателем) контракту.

Ринки ф'ючерсних контрактів мають такі основні переваги в порівнянні з відповідними ринками первинних цінних паперів: вартість операцій значно нижче; ф'ючерсні контракти частіше усього більш ліквідні, ніж ті ж цінні папери; операції на ринках ф’ючерсів можуть бути виконані швидше, ніж на відповідному готівковому ринку; шляхом продажу ф'ючерсного контракту інвестор може зайняти коротку позицію, яку він може і не зайняти на готівковому ринку; ф’ючерси широко використовуються для хеджирування цінових ризиків і в тому числі товарних цінових ризиків, процентних ризиків і валютних ризиків; система маржу дозволяє спекулянтам і інвесторам досягати більш високого рівня ліверіджа (leverage - співвідношення позикових і власних засобів); контракти є знеособленими, після заключення контракту другою стороною для кожного учасника угоди виступає розрахункова палата біржі.

Основними недоліками ф'ючерсних контрактів є неможливість постачання активів або товарів в іншій кількості або в іншому місці, ніж передбачено контрактом на даний актив. Також на біржі може відсутній ф'ючерсний контракт на необхідний у даний момент актив. Проте, ф’ючерси одержали велике поширення в багатьох країнах світу, але частіше усього ціллю цих угод являється не постачання (приймання) даного активу, а хеджирування позицій учасників угоди