Для формування ф'ючерсних цін велике значення мають чекання учасників торгівлі. Відповідно до гіпотези чекань передбачається, що поточна ціна ф'ючерсного контракту дорівнює очікуваній спотовой ціні на дату постачання. Якщо, наприклад, січневий контракт на пшеницю продається в жовтні по 4,2 при поточній ціні спот 4,0, то можна зробити висновок про чекання учасників ринку в жовтні, що в січні ціна спот буде 4,2. Але надалі це чекання може і не підтвердитися.

Ф'ючерсні контракти на той самий актив мають різні дати витікання і якщо ціна найближчого контракту менше ціни більш віддаленого контракту, то така ситуація називається нормальним контанго.

Якщо ф'ючерсна ціна першого по терміну контракту вище ціни більш віддаленого контракту, то це нормальне бекуордейшн. Для кожного конкретного активу може укладатися декілька різних ф'ючерсних контрактів із різноманітними датами виконання Калина А.В., Корнеев В.В., Кощеев А.А. Рынок ценных бумаг (теория и практика). – К., 1999. – С. 69..

До моменту постачання або витікання контракту ф'ючерсна ціна звичайно рівняється або майже рівняється ціні спот, що, природно, не дозволяє проводити в цей момент арбітражні операції.

Різниця між ціною спот у даний момент і ф'ючерсною ціною на даний актив на конкретний місяць постачання називається базисом. У залежності від того, вище ф'ючерсна ціна або нижче ціни спот, базис буває позитивним і негативним. Тому до моменту витікання базис стає рівним нулю. Якщо учасники ринку обговорюють розмір базису, то мова йде про різницю між місцевої готівковою ціною (наприклад, на зерно) і ф'ючерсною ціною на найближчий місяць поставки. У січні базисом на зерно є різниця між місцевою наявною ціною і березневою ф'ючерсною ціною.

Для реальних активів базис включає транспортні витрати, витрати на збереження, страхування, прибуток продавця і т.д. Базис постійно коливається в залежності від попиту і пропозиції (також, як і ціни). Для хеджирування необхідно враховувати зміни базису.

Справедлива ціна ф'ючерсного контракту встановлюється виходячи з принципу рівноваги, що досягається за допомогою арбітражу, іншими словами при рівноважній ціні інвестори не можуть, не зазнаючи ризику, забезпечити прибуток шляхом обміну активами, що припускають однакові потоки коштів. Трейдери, що займаються арбітражем, уважно стежать за різницею між цінами ф’ючерсних контрактів і базових активів і чинять арбітражні угоди в тих випадках, коли це має сенс. Такий арбітраж запобігає відхиленням цін на ф’ючерсні контракти від справедливої ціни при можливості арбітражу і невисоких витрат обертання.

Для оцінки справедливої ціни ф'ючерсних контрактів рекомендується використовувати таке вираження Кравченко Юлий. Фьючерсные контракты на фондовые индексы. «Фондовый рынок» № 45, 2000.:

F=S+C,

де F- справедлива ціна фінансового ф’ючерса;

S- ціна базових активів;

С- чисті витрати здійснення операції.

Таким чином, фінансові ф’ючерси знаходять застосування для контролювання ризику портфеля цінних паперів і індексних зобов'язань. Для цього необхідно, наприклад, поряд із вкладенням в індексні зобов'язання здійснювати продаж із коротких позицій ф'ючерсних контрактів, що іноді вважаються еквівалентним вкладам у безризикові активи.

Облік й оподатковування фінансових ф’ючерсів і опціонів мають свої особливості в різноманітних країнах. Для українського національного ринку порядок оподаткування визначається Законом України "Про оподатковування прибутку підприємств". Відповідно до цього закону прибутком від здійснення форвардних, ф’ючерсних операцій і операцій з опціонами буде різниця між звичайною ціною цінних паперів або валютних цінностей на дату закінчення угоди і сумою, яка була сплачена покупцем таких активів, збільшеної на середньозважену ставку рефінансування Національного банку України, що діяла на протязі терміну угоди і зменшену на суму премії й інших витрат, пов’язаних із цією операцією.

Прибутком (збитком) від торгівлі цінними паперами є різниця між вартістю їхній придбання і продажною ціною, зменшений на норму витрат, пов'язаних із цими операціями.

Ринок ф'ючерсних контрактів у всіх країнах регулюється спеціальними державними органами. В Україні таким органом є Державна комісія по цінних паперах і фондовому ринку.

2.3. Фінансові ф’ючерси

До фінансових ф'ючерсних контрактів відносяться контракти на короткострокові, довгострокові процентні інструменти, індекси і валюту. Ці фінансові інструменти одержали у світі застосування дещо нещодавно - після 1972 року і являються більш складними фінансовими інструментами в порівнянні з описаними вище ф'ючерсними контрактами. При розгляді цих інструментів варто враховувати, що в різних країнах вони можуть декілька відрізнятися і тому може знадобитися додаткове вивчення питань утворення і торгівлі цими інструментами.

Головним ф'ючерсним ринком по торгівлі валютними контрактами являється Міжнародний валютний ринок (IMM), що є підрозділом Чикагської товарної біржі (СМЕ). На цій біржі активно працюють трейдери з багатьох країн світу, що хеджирують свої позиції, проводять спекулятивні операції. Цей ринок котирує ціни ф’ючерсів на євродолари Мендрул О.Г., Шевчук І.А. Ринок цінних паперів. – К., 1998. – С. 93..

Короткострокові процентні ф’ючерси.

Прикладом короткострокового процентного ф’ючерса є англійський контракт на тримісячний стерлінговий депозит. Ці контракти котируються на базі індексної ціни, що визначається в такий спосіб: 100-r

де r - відсоток прибутковості фінансового інструмента, що лежить в основі контракту. Наприклад, якщо прибутковість інструмента складає 12%, то котирування ф’ючерсної ціни дорівнює 100- 12 = 88. Також якщо ф'ючерсна ціна складає 88, то прибутковість дорівнює 100-88 =12%. Звідси очевидно, що існує обернена залежність між ціною інструмента і його прибутковості, аналогічно, як для первинних процентних паперів.

Кожна біржа визначає для контрактів крок ціни, розмір мінімального розміру зміни ціни. Це може бути один базисний пункт.

Якщо в основі контракту лежить фінансовий інструмент номіналом 100000 ф. ст. терміном на 91 день, то при кроку ціни в