Обмеженість вільних фінансових ресурсів, які можна використовувати для інвестування, наявність альтернатив-них варіантів обумовлюють необхідність глибокої аналі-тичної проробки проектів як на стадії прийняття рішень про вкладення коштів у той чи інший проект, так і на стадії оцінки ефективності його впровадження.

Головний критерій оцінки інвестицій — їх окупність, тобто швидкість повернення інвестору вкладених коштів через певні грошові потоки, які генеруються втіленням у життя профінансованих проектів. Це можуть бути при-бутки від реалізації (продажу) продукції, якщо інвестова-ний проект пов'язаний з виробництвом товарів (робіт, по-слуг), дивіденди і проценти на вкладений капітал в акції інших компаній, прибуток від вкладення коштів у торгів-лю, інші посередницькі операції, проценти на вкладені на депозити кошти у комерційні банки тощо.

Ключовою проблемою для вироблення правильних підходів до оцінки співвідношення величини інвестованих фінансових ресурсів з одержаними за їх рахунок грошови-ми потоками (а саме на цьому ґрунтуються розрахунки окупності інвестицій) є проблема зіставності суми інвес-тицій з одержаними доходами з урахуванням усіх факторів зміни цінності грошей у часі, в тому числі такого фактора, як середньоринкові (або інші прийнятні для інвес-тора) норми доходності (рентабельності) вкладеного капі-талу.

Для вирішення цієї проблеми прийнято оперувати такими поняттями.

Сума інвестиції — це вартість початкових грошових вкладень у проект, без яких він не може здійснюватися, тобто так званих капітальних вкладень. Правильне визначення обсягу початкових витрат на проект, тобто суми інвестиції, — запорука якості розра-хунків окупності інвестиції, бо саме вони і є об'єктом оцін-ки окупності.

Грошовий потік — дисконтований або недисконтований доход від здійснення проекту, який включає чистий прибуток (тобто прибуток за виключенням платежів до державного бюджету з нього) і амортизаційні відрахуван-ня, які надходять у складі виручки від реалізації товарів і послуг; крім того, якщо у завершальний період «життєво-го циклу» проекту підприємство-інвестор одержує кошти у вигляді недоамортизованої вартості основних засобів і нематеріальних активів та має вкладення капіталу в обо-ротні активи, вони враховуються як грошовий потік за останній період.

Чиста теперішня вартість проекту — це різниця між величиною грошового потоку, дисконтованого за прий-нятної для інвестора ставки доходи ості, і сумою інвестиції. Вона визначається за формулою:

NPV=PV-CI, (1)

де NPV (Netto present value) — чиста теперішня вартість проекту;

PV — дисконтований грошовий потік від функціонуван-ня проекту;

СІ — початкова сума інвестиції.

Оскільки чиста теперішня вартість є результатом по-рівняння вкладеного капіталу з доходом дисконтованим, тобто таким, який враховує сподівання інвестора щодо його прибутковості у конкретних умовах формування її норми, критерієм доцільності інвестування у той чи інший про-ект є дотримання умови NPV>0.

Термін окупності інвестицій — час, протягом якого грошовий потік, одержаний інвестором від втілення про-екту, досягає величини вкладених у проект фінансових ре-сурсів. Його у господарській практиці визначають як без урахування необхідності оцінки грошових потоків з огля-ду на зміну цінності грошей у часі, так і з урахуванням такої необхідності.

Перший з цих підходів більш-менш прийнятний для країн зі збалансованою економікою, тобто за відсутності інфляції або за її наявності у межах 1—5% на рік. Він ґрунтується на простому порівнянні суми інвестиції з роз-міром грошового потоку, який генерується втіленням проекту в життя. При цьому, якщо грошовий потік прогно-зується однаковим за всі роки після впровадження проекту, термін окупності Інвестиції визначається діленням суми інвестиції на річний обсяг грошового потоку.

Аналіз доходності інвестиційних проектів дуже усклад-нюється в інфляційному середовищі. Тим більше, що для точного й об'єктивного розрахунку доходності проектів в умовах інфляції варто враховувати, що різні елементи поточних витрат, які необхідно робити у період експлуатації про-ектів, інфлюють неоднаковою мірою. Отже, щоб визначити розмір дисконтованих, тобто зіставних з сумою інвестиції доходів від проекту, необхідно щонайменше враховувати зміну цін (інфляцію) на продукцію, яка реалізується в результаті експлуатації проекту, і зміну цін на сировину, матеріали, робочу силу, інші ресурси, які формують поточні витрати на експлуатацію проекту.

В економічній літературі останніх років є багато реко-мендацій щодо визначення ефективності інвестиційних проектів з урахуванням зазначених обставин. Нижче подається формула, яка концентрує основні ідеї таких про-позицій:

де NPV — чиста теперішня вартість проекту;

P1, Р2, ..., Pt—виручка (валовий доход) від реалізації проекту за відповідні роки у цінах базового року;

C1.C2, ..., Ct — поточні валові витрати на експлуатацію проекту за відповідні роки у цінах базового року;

A1,А2, ..., Аt — суми амортизаційних відрахувань за відповідні роки;

b11, b12 ..., b1t — базисні індекси цін на продукцію, що фор-мує доходи від реалізації проекту відповідного року;

b21, b22, ..., b2t — базисні індекси цін на ресурси, що форму-ють поточні витрати на експлуатацію проекту;

m — ставка оподаткування прибутку;

k1, k2, ..., kt — ставки доходності інвестування, прийнятні для інвестора, за відповідні роки;

СІ — сума інвестиції.

Ця формула розроблена з урахуванням чинного в Укра-їні порядку оподаткування прибутку (виходячи з валових доходів, валових витрат, суми амортизаційних відрахувань) і нарахування амортизації основних засобів.

Через певні об'єктивні обставини ефективне функціону-вання ринкової економіки неможливе без наявності її не-одмінного атрибута — ринку цінних паперів, на якому зде-більшого переважають облігації та акції. Приймаючи інвестиційні рішення, підприємства можуть віддавати перева-гу вкладенню грошей в облігації та акції інших юридич-них