Отже, виходячи з короткої характеристики різних типів ринку, можна переконатися в тому, що у кожному з них, за винятком ринку чистої конкуренції, фірмі слід передусім зайнятись підготовкою продуманої методики розрахунку цін на вироблену продукцію, чи на ту, яка тільки народжується у дослідних лабораторіях. Як правило, методика розрахунку вихідної ціни передбачає декілька етапів (рис.2.1) Гаркавенко С.С. Маркетинг. - К.: Лібра, 1998. – С. 237.

Рис. 2.1 Методика визначення ціни.

РОЗДІЛ 3. Державна цінова політика в Україні , сучасний стан та перспективи розвитку.

3.1. Цінова політика держави та її вплив на економічні процеси.

Цінова політика держави — це діяльність центральних і міс-цевих органів виконавчої влади, спрямована на досягнення трьох основних цілей: послідовного проведення цінової лібералізації, державного регулювання цін (тарифів) на окремі види товарів (послуг) та здійснення контролю за їх додержанням.

Ступінь, форми та масштаби державного втручання в ціноут-ворення залежать від стану економічного розвитку країни, інтен-сивності інфляційних процесів, ступеня монополізації та конку-ренції, питомої ваги державного сектору та інших чинників.

В Україні державне регулювання цін регламентується закона-ми «Про ціни та ціноутворення» (1990 р.), «Про обмеження мо-нополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у під-приємницькій діяльності» (1992 р.) та «Про місцеве самовряду-вання в Україні» ,(1997 р.) з відповідними змінами та доповнен-нями. Закони у сфері ціноутворення встановлюють основні пра-вила формування цін у країні, методи їх регулювання, порядок контролю за цінами та відповідальність за його порушення, права та обов'язки окремих органів виконавчої влади у сфері ціноутво-рення. Для практичного використання зазначених законів вони доповнюються й конкретизуються спеціальними рішеннями пар-ламенту, указами Президента чи постановами уряду. До таких актів, зокрема, належать постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та ви-конавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» (1996 р.), «Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи та послуги монопольних утворень» (1995 р.), «Про удосконалення порядку формування цін» (1998 р.) та ін.

Втручання держави в процес ціноутворення здійснюється в таких трьох основних формах: обмеження рівня ціни, введення податкових платежів з метою вилучення частки доходів у вироб-ників і споживачів, державна підтримка цін через дотації. Втру-чання в перелічених формах здійснюється за допомогою різно-манітних методів державного регулювання цін, які можна об'єд-нати в дві групи: прямі та непрямі (опосередковані).

Пряме регулювання, як правило, переважає на початковому етапі створення ринку, коли в економіці виникає кризова ситуа-ція. До прямих методів регулювання цін належать:

* установлення фіксованих (твердих) цін на найважливіші то-вари та послуги;

* застосування граничних цін або граничних коефіцієнтів їх

підвищення;

* декларування зміни цін;

* заморожування (блокування) цін на певний період;

* запровадження граничних рівнів посередницько-збутових націнок та торговельних надбавок;

* укладання договорів про ціни між державою та підприємст-вами.

Непрямі методи державного регулювання цін переважають на етапі зрілого ринку, коли регулюючий потенціал ринкового ме-ханізму реалізується сповна. За допомогою цих методів держава не диктує порядок чи способи визначення цін, а лише регулює поведінку суб'єктів, які беруть участь у процесі ціноутворення. До основних непрямих методів регулювання цін належать:

* застосування граничних нормативів рентабельності;

* зміна рівнів та диференціація ставок товарних податків;

* пільгове оподаткування та кредитування;

* диференціація ставок ввізного мита.

Державне регулювання цін спрямоване на досягнення певних цілей економічної політики країни. Серед них можна виділити найтиповіші, кожній з яких притаманні відповідні методи дер-жавного впливу на процеси ціноутворення. Перша — запобігти руйнівному впливові цін на економіку та стримати інфляцію. Та-ка мета, як правило, ставиться за умов переходу країни від ко-мандно-адміністративної до ринкової економіки або в період від-творення ринкових відносин, зруйнованих війною чи соціально-економічною дестабілізацією. За таких умов держава вдається переважно до політики прямого регулювання цін шляхом установ-лення фіксованих цін на основні види товарів та послуг з одно-часним дотуванням їх виробників.

Важливою метою державного регулювання цін є захист внут-рішнього ринку від негативного впливу зовнішньої конкуренції. Для цього держава використовує політику протекціонізму, яка, зокрема у сфері ціноутворення, передбачає дотування національ-них виробників або підвищення цін на окремі імпортні товари до необхідного рівня за допомогою ввізного мита.

На сучасному етапі економічного розвитку в усіх країнах ос-новною метою державного регулювання цін є стримування мо-нополізму та забезпечення конкурентного середовища на ринку. В Україні державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень, вибір методів та встановлення термінів регулювання здійснюється Міністерством економіки, а на регіональних рин-ках — місцевими органами. Ці установи спільно з Антимонопольним комітетом визначають перелік регульованої продукції монополістів.

Відповідно до «Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, то-вари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень» регулювання цін монополістів здійснюється шляхом встановлення фіксованих чи граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних і посередницько-збутових надбавок (наці-нок), граничних нормативів рентабельності або запровадженням обов'язкового декларування зміни цін. Перелічені методи в основ-ному відповідають світовій практиці, але, маючи певні недоліки, з різною мірою ефективності використовуються в ціновому регу-люванні. Так, метод установлення фіксованих або граничних цін потребує значної інформації, що може вплинути на точність їх розрахунків, а застосування методу регулювання на основі гра-ничних нормативів рентабельності та граничних рівнів торго-вельних та посередницько-збутових