Зазначені недоліки значною мірою усуваються регулюванням цін на основі декларування. Декларування зміни цін означає, що підприємство для підвищення ціни, яка підлягає державному ре-гулюванню, має звернутися у відповідні органи для отримання на це дозволу. Тому в деяких країнах такі ціни називаються «доз-вільними».

З метою здійснення цінової політики держава створює спеціа-льну систему органів ціноутворення, до складу якої входять загаль-нодержавні, регіональні та відомчі установи. До першої групи належить Міністерство економіки України, а до другої — управління з питань цінової політики Ради міністрів Автономної Рес-публіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Основні повноваження у сфері ціноутворення надано місце-вим органам виконавчої влади, що дає їм змогу оперативно з урахуванням місцевих особливостей проводити в життя цінову політику держави, їхні управління з питань цінової політики від-повідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про встанов-лення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих ор-ганів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» мають право встановлювати (регулювати) ціни на паливно-енергетичні ресур-си (вугілля, вугільні брикети, скраплений газ, торф паливний, газ освітлювальний), що відпускаються населенню для побутових потреб; тарифи на теплову енергію, послуги водопостачання та водовідведення, граничні рівні рентабельності та торговельні надбавки на дитяче харчування; тарифи на платні послуги, що надають лікувально-профілактичні та санітарно-профілактичні державні й комунальні заклади охорони здоров'я; граничні рівні торговельних надбавок на вітчизняні та імпортні лікарські засоби та вироби медичного призначення; тарифи на перевезення паса-жирів і вартість проїзних квитків у міському транспорті (метро-політен, автобус, трамвай, тролейбус), який працює у звичайному режимі руху.

Певну роботу в галузі ціноутворення проводять відомчі орга-ни, до яких належать міністерства та відомства. Установлюючи ціни, вони, як правило, погоджують свої рішення з Міністерст-вом економіки та деякими іншими державними організаціями (Національним банком, Пенсійним фондом, Міністерством фі-нансів). Так, Міністерство транспорту встановлює тарифи на перевезення вантажів та пасажирів залізничним транспортом, ав-тобусами міжміських і міжобласних маршрутів, а також аерона-вігаційні та аеропортові збори за обслуговування повітряних су-ден. Міністерство зв'язку встановлює тарифи на основні послуги зв'язку як у межах України, так і міжнародні; Національна комі-сія регулювання електроенергетики — тарифи на електроенер-гію, що відпускається населенню для побутових потреб, гранич-ний рівень оптових цін підприємств та роздрібні ціни на природний газ.

Здійснення державної цінової політики неможливе без ефек-тивного контролю за додержанням дисципліни цін. Державну ди-сципліну цін розуміють як дотримання визначених нормативни-ми актами і документами вимог щодо формування, установлення та використання цін за умов регульованої економіки. Контроль за додержанням дисципліни цін здійснюється системою спеціаль-них органів, зокрема Державною інспекцією з контролю за ціна-ми Міністерства економіки України та підпорядкованими їй дер-жавними інспекціями Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської місцевих державних адміністра-цій. Головним завданням Держінспекції є здійснення контролю за додержанням центральними та місцевими органами влади, підприємствами та організаціями вимог щодо формування, уста-новлення та застосування цін і тарифів.

У разі виявлення фактів неправильного установлення цін і та-рифів державні інспекції з контролю за цінами застосовують до порушників штрафні санкції. Вся сума виручки, одержана в ре-зультаті порушення державної дисципліни цін, підлягає вилучен-ню до відповідного бюджету. Крім того, з порушника стягується штраф у двократному розмірі незаконно одержаної суми ви-ручки.

В умовах ринку ціна здебільшого визначається в процесі віль-них торгів між продавцем і покупцем. Така узгоджена ціна за умов збігу між попитом і пропозицією називається рівноважною. Але в деяких випадках до цього процесу підключається держава, установлюючи остаточну величину ціни на іншому рівні.

Розглянемо вплив на економіку таких основних напрямків втручання держави в процес вільного ціноутворення, як установ-лення фіксованих або граничних цін та введення товарних по-датків.

Найжорсткішим методом цінового регулювання є встановлен-ня фіксованих або граничних цін. При цьому такі ціни можуть бути встановлені на рівні, що перевищує ціну рівноваги чи є ниж-чим за неї. У першому випадку виникає надлишок продукції, а в другому — її дефіцит.

Фіксовані ціни, які можуть перевищувати рівноважні, засто-совуються окремими країнами у вигляді заставних цін на сільсь-когосподарську продукцію. Такі ціни, з одного боку, захищають інтереси фермерів, гарантуючи їм мінімальний дохід від реаліза-ції своєї продукції на ринку. Але, з іншого боку, держава має ви-трачати на закупівлю та зберігання надлишкової продукції кошти з бюджету. Крім того, цю продукцію держава не може реалізува-ти на внутрішньому ринку, бо це, безумовно, призведе до зни-ження цін. До такого ж наслідку може призвести й експорт цієї продукції, оскільки він зумовить зменшення приватного експорту сільськогосподарської продукції з даної країни.

З метою скорочення надлишкового виробництва продукції уряд може застосовувати такі адміністративні заходи, як обме-ження фермерам посівних площ, встановлення премій за їх ско-рочення тощо. Але такі заходи викличуть необхідність створення спеціального управлінського апарату, зростання державних ви-трат на його утримання, виділення коштів на виплату вищезгада-них премій тощо. У зв'язку з цим значна частина іноземних фахів-ців бере під сумнів економічну доцільність установлення держа-вою фіксованих цін, які перевищують ціни рівноваги.

Докладніше розглянемо ситуацію, що пов'язана з товарним дефіцитом (рис. 3.1).

Припустимо, що уряд установив фіксовану ціну товару на рів-ні Цф, яка є меншою від рівноважної (Цр), а обсяг виробництва (продажу) за такою ціною дорівнює Кф. Дефіцит продукції в роз-мірі Кф — Кз, зумовлений уведенням фіксованої ціни, змушує виробника продавати свій товар за завищеною ціною. Оскільки офіційно такий шлях діяльності заборонений, він прагне реалізу-вати свій товар за більш високою ціною на «чорному ринку».

Умовимося, що