виробник згоден запропонувати «чорному рин-ку» продукцію в обсязі К1 за ціною Ц1. У результаті лінія пропо-зиції посяде позицію S), тобто вище лінії S за відсутності держав-ного регулювання цін. Відстань по вертикалі між лініями S і S1 позначає плату за ризик, який несуть продавці товару на неле-гальному ринку, і визначається суворістю адміністративних або карних санкцій за порушення дисципліни цін.
Кф К1 К2 Кр К3 К
Рис.3.1. Обмеження ціни на “чорний ринок”
Таким чином, на «чорному ринку» ціна на товар установилася на рівні Цд, що перевищує як фіксовану, так і рівноважну ціну. Об-сяг продажу продукції К2 буде вищим від її кількості, яка була б реалізована на легальному ринку за фіксованою ціною, але мен-шим від рівноважного (Кр). Тож обмеження цін товару з боку держави призвело до негативних наслідків. Товар спрямовується на нелегальний ринок, де ціна встановилася навіть вище тієї, яка б склалася без державного втручання.
Одним з опосередкованих напрямків впливу держави на про-цес ціноутворення є запровадження податків, які поділяються на прямі та непрямі. Прямі податки стягуються безпосередньо з до-ходів їхніх платників (податок на прибуток, податок з продажу та ін.), а непрямі входять до складу ціни та сплачуються спожи-вачем при купівлі товарів (податок на додану вартість, акцизний збір, мито).
Сила впливу непрямого податку на обсяг продажу і розподіл цього податку між виробником і покупцем залежить від еластич-ності попиту та пропозиції на окремі товари. Розглянемо випадки розподілу податку при еластичному та нееластичному попиті на продукцію за умови, що еластичність пропозиції приймається по-стійною (рис. 3.2).
З графіків видно, що при еластичному попиті основна частка податку припадає на виробника, а при нееластичному — пере-важно на споживача. Крім цього, абсолютна величина податко-вих надходжень при нееластичному попиті буде вищою. Саме тому держава оподатковує акцизним збором передусім това-ри, попит на які є нееластичним (тютюнові вироби, алкогольні
напої).
На рис. 3.2 заштриховані трикутники показують обсяг продук-ції, яка була б вироблена та придбана, якщо б держава не запро-вадила податок. Ці втрати для суспільства є прямим наслідком встановлення податку, і вони будуть тим більшими, чим вищою буде еластичність попиту на товар.
Рис. 3.2 Розподіл податку при: а) еластичному попиті б) нееластичному попиті
Одним з податкових інструментів опосередкованого впливу держави на ринкову ціну є ввізне мито. Розглянемо економічні наслідки його введення за умови, що пропозиція імпортних това-рів буде абсолютно еластичною.(рис 3.3)
Рис.3.3 Наслідки введення ввізного мита
Перетин ліній попиту і пропозиції показує рівноважну ціну (Цр) та обсяг продажу (Кр), які склалися на ринку за відсутності імпортної продукції. Поява на ринку закордонних товарів за ниж-чими, ніж рівноважна, цінами і за умови абсолютної еластичності попиту відображена на графіку лінією S1. Унаслідок вільного доступу на ринок такої дешевої продукції попит на товар підви-щиться до К4, пропозиція вітчизняних виробників зменшиться до К4 а різниця між попитом і пропозицією (К4 – К1) дорівнюватиме обсягу імпортних надходжень.
Припустимо, що держава з метою підтримки вітчизняного ви-робника запровадила імпортне мито в розмірі М гривень на оди-ницю продукції. Це підніме вгору лінію S1 на величину М, і вона займе положення S1. У результаті цього ціна зросте до Ц2, що зу-мовить збільшення вітчизняного виробництва до К2 і зменшення обсягу попиту до К3.
Розмір мита, який надійде до бюджету, дорівнюватиме площі прямокутника НЕLR, а втрати держави внаслідок вве-дення мита відповідатимуть сумі площ трикутників ВЕН і RLC. Площа першого трикутника відповідає втратам, спричиненим нижчою ефективністю вітчизняного виробництва, а другого — штучним обмеженням споживання даного товару.
Таким чином, непрямий вплив держави на ринкові ціни че-рез податки, як і директивне ціноутворення, у більшості випад-ків знижує ефективність функціонування економіки. Але це не виключає можливості застосування перелічених інструментів з метою досягнення певних соціальних цілей.
3.2. Сучасна цінова ситуація на Україні.
Розгляд цінової ситуації в Україні слід розпочинати насамперед з 2000р., у якому склалася наступна ситуація в Україні.
Індекс споживчих цін (індекс інфляції) у вересні 2000 р. становив 103,8%. Проте дізнавшись про такі дані, журналісти просунули протест з приводу необґрунтованого заниження індексу споживчих цін за цей місяць. Тому дану ситуацію детальніше пояснює перший заступник Голови Держкомстату В.Головко. Він пояснює, що індекс споживчих цін (ІСЦ) розраховують в Україні за методологією, що ґрунтується на міжнародних стандартах і є загальноприйнятою у світі. За його словами, набір товарів та послуг для розрахунку ІСЦ складається з 425 найменувань. Його обчислюють за товарами і послугами, які господарства-споживачі купують у продавців. Отже, якщо на будь-який із набору товарів 425 найменувань ціна зросла настільки, що господарства-споживачі відмовляються їх купувати, такий товар (послуга) участі у розрахунку індексу цін не бере.
Ціни й тарифи для розрахунку ІСЦ реєструвалися на 28 тис. Підприємств торгівлі усіх форм власності, сфери послуг та міських ринках 524 адміністративно-територіальних одиниць. Базою зважування для обчислення ІСЦ є структура витрат сімей на кожний товар (послугу) відносно загальної суми споживчих витрат, яка отримана за матеріалами обстеження бюджетів сімей. Дані регулярно збирають спеціально підготовлені штатні працівники (реєстратори) регіональних органів державної статистики. Їх нині в Україні близько 1000 чол. і обстежують вони понад 16 тис. бюджетів сімей. На підставі результатів обстежень розраховують спочатку середні ціни на кожний товар (послугу) у кожному місті за поточний і попередній період, потім розраховують середні ціни в областях та м. Києві і насамкінець—загальнодержавні індекси цін на кожен товар та послугу, кожну підгрупу й