Місцеві фінанси та їх складові частини

ПЛАН

Вступ

Однією з важливих передумов побудови демократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування. Європейська хартія про місцеве самоврядування передбачає його відокремленість від державної влади, повну незалежність і самостійність у здійсненні покладених на нього функцій в межах своєї компетенції.

Прийняття Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" є важливим кроком в напрямі наближення до загальноприйнятих стандартів у цій сфері. Однак уже тепер можна стверджувати, що ряд важливих питань реального забезпечення незалежності та самостійності органів місцевого самоврядування ще чекають свого вирішення. Насамперед це стосується фінансової бази місцевого самоврядування.

Не буде перебільшенням сказати, що фінансовий бік економічної самостійності місцевих органів влади є визначальним. Від фінансових можливостей залежать в кінцевому підсумку їхні реальні владні функції. Не можна бути справді, а не формально самостійним, будучи залежним у фінансовому відношенні.

Ступінь фінансової самостійності місцевих органів влади характеризує незалежність держави в цілому, потенційні можливості її економічного розвитку, рівень демократичних прав і свобод громадян. Держава не може успішно розвиватись і процвітати, не даючи гарантій фінансової незалежності місцевим органам влади.

1. Фінансові проблеми місцевого і регіонального самоврядування

Питання економічної, у тому числі фінансової самостійності місцевих органів влади, не є новими. Вони постійно обговорюються як в наукових колах, так і серед депутатського корпусу, практичних працівників фінансової системи. Проте суттєвих зрушень в практичному вирішенні їх до цього часу не досягнуто.

Основним недоліком правового забезпечення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є насамперед те, що законодавство не встановлює конкретного переліку витрат, які повинні фінансуватися з місцевих бюджетів. У зв'язку з цим неможливо визначити, якою мірою закріплені за місцевими бюджетами доходи забезпечують потреби і в яких розмірах.

У Законі України "Про бюджетну систему України", прийнятому в новій редакції у 1995 p., питання незалежності органів місцевого самоврядування знайшло певне вирішення.

За місцевими бюджетами було закріплено доходи, які покривали понад 80 % витрат в умовах 1995 p. Це, звичайно, значний крок у забезпеченні фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, але повне розмежування доходів і витрат між ланками бюджетної системи — справа майбутнього. Ця незалежність може бути досягнута на основі проведення реформи бюджетної системи.

Необхідність подальшої реформи бюджетної системи настільки очевидна, що цього практично ніхто не заперечує. Проблема в тому, як її реформувати, який рівень самостійності та незалежності слід надати місцевим органам влади в сфері бюджету. На нашу думку, їхня самостійність має ґрунтуватися на законодавче закріпленому розмірі доходів, що надходять до місцевих бюджетів залежно від обсягу створюваних і використовуваних на певній території фінансових ресурсів.

За попередніми підрахунками, до місцевих бюджетів має надходити 30—35 % усіх доходів, які мобілізує бюджетна система на цій території. Чинне бюджетне законодавство слід доповнити положенням про те, що доходи, закріплені за місцевим бюджетом, не можна вилучати.

Законодавче має бути зафіксовано також перелік витрат на розвиток місцевого господарства, соціально-культурної сфери та інших заходів, що фінансуються з місцевих бюджетів.

Економічне обґрунтування розмірів ресурсів, які підлягають мобілізації до місцевих бюджетів, потребує достовірної інформації про утворення і рух фінансових ресурсів на певній території. Цього можна досягти лише при розробці зведеного територіального фінансового балансу, який відображає джерела ресурсів і напрями використання їх в цілому на відповідній території, незалежно від форм власності та рівня підпорядкованості господарюючих суб'єктів. Складання балансу має стати невід'ємною частиною роботи з формування, розгляду і затвердження бюджету. Для цього треба налагодити канали і форми надходження планової та звітної інформації від суб'єктів господарювання.

Усі підприємства та організації, що займаються господарською діяльністю або наданням послуг, незалежно від форм власності й рівня підпорядкованості, повинні подавати за встановленими формами і строками відомості про прогнозні фінансові показники на наступний рік. Звітний зведений територіальний фінансовий баланс може розробляти статистична служба міста.

Територіальний баланс має бути основою для вироблення заходів з активізації політики в галузі податків, інвестицій, підвищення життєвого рівня населення та його соціального захисту. Він дасть можливість визначити оптимальний варіант фінансових відносин у регіональному аспекті, а також стане своєрідним фінансовим мірилом ефективності економіки регіону. Важлива його роль також як інформаційної бази для встановлення раціональних фінансових взаємовідносин з державним бюджетом.

2. Суть і призначення місцевих бюджетів

До місцевих належать обласні, районні, міські, селищні та сільські бюджети. Це фонди фінансових ресурсів, що зосереджені в розпорядженні місцевих Рад народних депутатів та органів місцевого і регіонального самоврядування. Компетенція кожного з них в галузі бюджету і фінансів розмежована. Всього місцевих бюджетів в Україні понад 13 тисяч. Найчисельніша група — це сільські, селищні та міські бюджети.

Система місцевих бюджетів існує у всіх країнах світу. Проте її розвиток і функції зумовлені рядом національних, політичних, економічних та інших факторів. Найбільший вплив мають економічні та політичні фактори. У промислово розвинених країнах їм належить значна роль в економічному і соціальному розвитку.

Майже в усіх країнах світу бюджетні видатки поділяють на поточні та капітальні витрати. Відповідно кожний підрозділ має свої джерела доходів. Місцеві бюджети затверджуються місцевими органами влади і до державного бюджету не включаються.

У зв'язку з цим пошук форм і методів зміцнення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є досить актуальним завданням. Тут має бути щонайменше дві мети. Госпрозрахункові ланки економіки повинні мати нормальні умови для господарської діяльності та бути зацікавленими у кращому використанні всіх видів ресурсів, а місцеві Ради — у