За рахунок доходів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, здійснюються видатки, передбачені ст. 91 кодексу, тобто на соціальний захист і соціальне забезпечення; програми місцевого значення стосовно молоді, жінок, сім'ї; місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів.

Із цією метою дуже важливо підвищувати частку власних доходів місцевих бюджетів. Цьому має сприяти розвинута система місцевих податків і зборів.

Для забезпечення максимального надходження місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів необхідно вжити заходів щодо:—

недопущення заборгованості до бюджету за комунальним податком;—

збільшення надходження ринкового збору, питома вага якого в структурі місцевих податків і зборів за 2001 рік становить 55,4%. Резервом для надходження ринкового збору є ефективне використання приміщень нерентабельних магазинів та утворених на території відповідних рад ринків з продажу сільськогосподарської продукції та продукції промислових підприємств, що дасть додаткові робочі місця та можливість ліквідувати торгівлю в недозволених місцях, забезпечить контроль за якістю товарів;—

збільшення збору за паркування автомашин, для чого необхідно створити спеціально обладнані стоянки, а в місцях стихійного припаркування створити спеціально відведені місця для паркування, що дасть можливість підвищити ставку збору.

У структурі податкової системи України варто виділити спільні податки, що розподіляються між державним та місцевими бюджетами, і встановити довгострокові стабільні нормативи відрахувань від цих податків.

Важливим джерелом надходження коштів до місцевого бюджету є фіксований сільськогосподарський податок — 8,7%.

У 2002 році надходження від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення зараховуються до місцевих бюджетів. Законодавчого розмежування землі на державну і комунальну власність ще немає. Тому природно, що місцева влада прагне залучити й зацікавити потенційних покупців. Це можна зробити шляхом надання їм певних гарантій і створення відповідних умов для організації ринку землі.

Бюджетний кодекс надає місцевій владі дієвого важеля у здійсненні довгострокової програми соціально-економічного розвитку. Йдеться про механізм формування і виконання бюджету розвитку місцевого самоврядування. Ресурси цього бюджету спрямовуються на розбудову місцевої соціальної та виробничої інфраструктури (доріг, сфери обслуговування тощо), тобто формується майбутній профіль ефективної діяльності села, міста чи району.

Отже, Бюджетний кодекс закладає підвалини для нової стратегічної політики органів місцевого самоврядування. Ця політика тісно пов'язана з підтримкою і розвитком підприємницької діяльності малого й середнього бізнесу як ключового елементу в економічному піднесенні територіальної громади.

Не бажають місцеві органи влади миритися і з тим, що держава щорічно законом про державний бюджет на відповідний рік звільняє від сплати земельного податку його платників і не компенсує при цьому місцевим бюджетам втрат доходів, що є джерелом проведення видатків місцевого значення.

Вони пропонують компенсувати ці втрати шляхом надання місцевим бюджетам субвенції з державного бюджету, за рахунок якої і будуть проведені видатки на утримання житлово-комунального господарства, благоустрій, соціальні програми місцевого значення тощо.

Висновок

Потенційні можливості економічного розвитку кожного регіону здебільшого залежать від його ресурсного потенціалу: природних багатств, виробничих потужностей, кваліфікованого персоналу тощо. Важливою складовою цього потенціалу є забезпеченість фінансовими ресурсами.

Формування фінансових ресурсів значною мірою залежить від масштабів та ефективності економічного комплексу країни та її регіонів.

У цілому фінансова основа для формування муніципальних фінансових ресурсів в Україні досить нестабільна й неврегульована. Податкова база надходжень щороку коливалася і законодавче закріпилася на довгостроковій основі лише з минулого року. Відсутність вагомих об'єктів місцевого оподаткування не дає можливості органам місцевого самоврядування бути фінансове незалежними й суттєво впливати на соціально-економічні процеси в регіоні. Надходження від комунальної власності мізерні, й витрати на їхнє отримання іноді переважають обсяги цих надходжень. Необхідно забезпечити гнучкість, різноманітність і стабільність фінансових механізмів, які сприяли б формуванню фінансових ресурсів місцевих органів влади.

Список використаної літератури

Василик О.Д. Державні фінанси України. – К., 1997. – 382 с.

Єпіфанов А.О., Сало І.В. Бюджет і фінансова політика України. – К., 1997. – 302 с.

Кікбахт Е. Фінанси. – К., 1993. – 383 с.

Сало І. Фінансово-кредитна система України та перспективи її розвитку. – К., 1995. – 178 с.

Суховірська О.Б. Фінансові ресурси місцевих органів влади. // Фінанси України. – 2002 р., № 11. – С. 61-67.

Толуб’як В.С. Удосконалення формування доходів місцевих бюджетів. // Фінанси України. – 2002 р., № 11. – С. 68-71.