Таблиця 2.4

Прямі іноземні інвестиції у регіони України, % |

Довідково:

Регіон | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 2001 | чисельність населення на 1.01.03

Північний | 32,1 | 48,8 | 43,5 | 43,9 | 42,7 | 43,7 | 17,1

у тім числі м. Київ | 25,7 | 41,6 | 30,4 | 30,0 | 29,9 | 32,0 | 5,2

Південний | 15,3 | 11,3 | 16,3 | 15,3 | 13,4 | 11,9 | 15,2

Центральний | 8,1 | 6,3 | 9,7 | 9,5 | 8,6 | 10,6 | 12,3

Західний | 15,9 | 12,3 | 11,1 | 11,7 | 11,3 | 10,9 | 22,6

Східний | 28,7 | 21,1 | 18,4 | 18,7 | 23,5 | 22,9 | 32,8

Всього | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100

Інтернаціоналізація комерційно-господарської діяльності зумов-лює необхідність існування чіткого механізму регулювання міжна-родного спільного підприємництва, здійснюваного відповідними дер-жавними структурами і міжнародними організаціями.

Можна виокремити такі цілі регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання:*

забезпечення збалансованості різних сфер економіки й рівноваги внутрішнього ринку України;*

стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності;*

створення особливо пільгових умов для інтеграції економіки України в систему світового поділу праці та її максимально можливе наближення до ринкових структур розвинутих країн;*

здійснення захисту економічних інтересів України в цілому й окремих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зокрема;*

надання рівних можливостей суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, розвиток усіх видів підприємництва незалежно від форми власності;*

заохочення конкуренції і подолання монополізму у сфері зовнішньоекономічній діяльності.

Регулювання підприємницької діяльності ТНК на території України практично здійснюють державні органи законодавчої та виконавчої влади—Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Національний банк, Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, Державне управління митного контролю.

На національному рівні система регулювання міжнародної спільної підприємницької діяльності має включати такі елементи:

форми іноземних інвестицій;

вимоги до результатів діяльності іноземного партнера;

трансферт (репатріація) прибутку іноземно-го інвестора;

інвестиційні пільги та обмеження;

гарантії дотри-мання прав іноземного партнера.

Більша частина питань, що пов’язані з діяльністю міжнародних компаній на території України регулюється законами України "Про іноземні інвестиції" від 13 березня 1992 р. № 2198 [1], Про зовнішньоекономічну діяльність (зі змінами  від 8 червня 2002 року N 1807-III) [2], “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15 березня 2001 року №2299-III [3], постановами Кабінету Міністрів України, іншими нормативними актами.

Іноземними інвестиціями називаються конкретні цінності, що вкладаються безпосередньо іноземними партнерами в об'єкти підприємницької діяльності з метою отримання прибутку (доходу) або досягнення інших цілей, тобто довгострокові вкладення капіталу в різні галузі економіки і сфери діяльності. Проте існують певні варі-ації стосовно окремих їхніх видів: різноманітні майнові та інтелекту-альні цінності, цінні папери, торгові марки тощо.

Вимоги до результатів діяльності іноземного партнера зумов-люються передовсім цілями країни, що приймає, і визначаються ди-ференційовано за певними показниками. До останніх можна віднес-ти: частку вітчизняного партнера, спрямованість ринку, масштаби діяльності, рівень імпортної технології, необхідність підготовки кадрів відповідного фаху і професійної спрямованості.

Трансферт (репатріація) прибутку іноземного інвестора, як правило, має включати такі регулюючі заходи: обов'язкове створен-ня резервного фонду зі зберіганням його у банку країни, що прий-має; фіксація розміру трансфертного капіталу і прибутку відповідно до правил валютного регулювання та угод про валютне співробіт-ництво. Допускається також режим вільного переміщення капіталу.

Практика інвестиційних пільг та обмежень може передбачати:*

факторні пільги (субсидії підприємствам, гарантовані та пільгові позики, звільнення від податків та їх часткове повернення, застосування прискореної амортизації);*

спеціальні заходи щодо обмеження діяльності іноземних партнерів і контролю за нею.

Система гарантій дотримання прав іноземних партнерів звичайно охоплює такі гарантійні заходи: залучення у вітчизняне правове поле; дотримання існуючих пільг протягом (як мінімум) інвестиційного циклу; відмова держави від важелів конфіскаційного характеру.

На міжнародному рівні звичайно регулюються: 1) ідентифікація інвестицій та інвесторів; 2) умови імпорту і заохочення іноземного капіталу; 3) вимоги до здійснення спільної підприємницької діяльності; 4) переведення платежів (коштів); 5) розв'язання суперечок госпо-дарського характеру; 6) норми поведінки іноземних партнерів.

При ідентифікації інвестицій та інвесторів важливо визначити не лише усталені форми інвестицій, а й ті, що можуть з'явитись після укладення угоди або підписання договору (контракту). Необхідно також зафіксувати ті юридичні особи, котрі вважаються національни-ми об'єктами кожної країни — учасниці відповідної угоди.

Умови імпорту іноземного капіталу мають визначати порядок регулювання розміщення інвестицій (загальними нормами права чи спеціальними режимними документами). Однією з таких важливих умов може бути політика "відкритих дверей" держав-партнерів у спільній підприємницькій діяльності. Що ж до заохочення інвестицій, то більшість міждержавних дво- та багатосторонніх угод передбачає відповідні зобов'язання насамперед країни, що приймає, стосовно стимулювання іноземних інвестицій. В окремих міждержавних уго-дах країна базування може взяти на себе зобов'язання проводити політику заохочення експорту підприємницького капіталу.

Вимоги до здійснення спільної підприємницької діяльності можуть стосуватись найму на роботу місцевого персоналу, вико-ристання певних джерел кредитування та надання необхідної інфор-мації. Вони звичайно регулюються чинним законодавством країни, що приймає.

Процедурний