правильності застосування нульової ставки ПДВ за операціями з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України, незазначення умов поставки, визначених Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс»;

придбанні основних засобів, за якими суми податкового кредиту з ПДВ приймалися на розрахунки з бюджетом на момент їх участі у господарській діяльності;

придбанні товарно-матеріальних цінностей у великих розмірах;

збільшенні залишків готової продукції;

продажу за цінами нижчими за ціну придбання, зокрема дотримання вимог Положення про порядок уцінки i реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку i продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого спільним наказом Мінекономіки України та Мінфіну України від 15.12.99 р. № 149/300, зареєстрованим у Мін’юсті України 29.12.99 р. за № 921/4214.

Такі приклади є непоодинокими та найбільш характерними на практиці, де суб’єекти підприємницької діяльності намагаються уникати сплати податків за різними напрацбованими схемами ухилення від дотримання податкового законодавства.

3.2. Роз’яснення податкового законодавства, як засіб зменшення податкових правопорушень.

Податкові роз’яснення – це оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства з питань оподаткування уповноваженими на це контролюючими органами з метою обґрунтування їх рішень у разі проведення апеляційних процедур. Роз’яснення не має сили нормативно-правового акта. Необхідністьподаткових роз’яснень викликана тим, що на сьогоднішній день в Україні немає чітко сформульованого, систематизованого законодавства, яке б забезпечило впевненість у тому, що платник податків здійснює вірний податковий обсяг і дотримається всіх строків, передбачених чинним законодавством. Це пов’язано з величезною кількістю нормативно-правових актів, які регламентують економічну діяльність та відповідні взіємовідносини між господарюючими суб’єктами та державою з питань податкових зобов’язань платників. Податковий кодекс, прийнятий верховною Радою України у другому читанні покликаний уніфікувати чинне податкове законодавство і систематизувати всі питання, пов’язані із сплатою податків та обов’язкових платежів до бюджету та цільових фондів.

Численні зміни в законодавстві, порядки стягнення окремих податків та платежів створюють плутанину у тлумаченні окремих положень законодачих актів. Тому податкові роз’яснення, які оприлюднюються в офіційних виданнях податкової служби є необхідним засобом для роз’яснення нововведень у законодавстві та просто визначенні окремих положень чинного законодавства.

Роз’яснення надається у разі, коли:

1) нормою закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або нормами різних законів чи різних нормативно-правових актів припускається неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого може бути прийняте рішення як на користь платника податків, так і на користь контролюючого органу;

2) запроваджується новий вид податку, збору (обов’язкового платежу) або вносяться зміни до правил оподаткуванняд) виникнення потреби у перевірці інформації, одержаної від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не дає пояснень та їх документальних підтверджень на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом трьох робочих днів з дня його вручення належним чином платнику податків;

Податкові роз’яснення відповідного рішення повинні бути оприлюднені в десятиденний термін з моменту їх прийняття і набирають чинності з дня оприлюднення у засобах масової інформації.

Відповідно до пункту 7 Порядку надання податкових роз’яснень, Роз’яснення повинне відповідати таким вимогам:

1) надаватися згідно з цим Порядком виходячи з положень Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», принципів оподаткування, визначених у Законі України «Про систему оподаткування», та економічного змісту того чи іншого виду податку, збору (обов’язкового платежу);

2) містити у назві посилання на конкретну статтю або пункт акта законодавства, щодо якого воно надається;

3) оформлятися відповідним наказом центрального податкового, контролюючого або іншого державного органу в установленому порядку.

У разі коли суд визнав роз’яснення недійсним, контролюючі та інші державні органи зобов’язані у триденний термін з дня прийняття такого судового рішення надати його копію центральному податковому органу та скасувати відповідне роз’яснення.

Таке судове рішення повинне бути оприлюднене протягом 30 календарних днів з моменту його прийняття за рахунок сторони, що програла спір (була визнана винною).

Оскільки основна мета податкового роз’яснення – недопущення помилкового тлумачення податкового законодавства, роз’яснення, які надаються податковими органами повинні обов’язково містити посилання на відповідні пункти, окремі положення тощо нормативного акту, який або частина якого роз’яснюється. Окрім того, вони не повинні суперечити існуючим порядкам, які затверджуються відповідними наказами Державної податкової адміністрації України.

Наприклад, часто виникають питання щодо адміністрування місцевих податків та зборів, яке полягає у тому, хто має повноваження встановлювати строки сплати тих чи інших податків і зборів. Це питання також регулюється Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Але потребуються проз’яснення окремі його положення.

Так, 1 квітня 2001 року набув чинності Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. N 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування й установлює порядок погашення зобов’язань юридичних і фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів). Він також регулює порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Отже, зазначеним законом передбачені новий порядок, терміни сплати, а також подання податкових декларацій та розрахунків як загальнодержавних податків і зборів, так і