Згідно зі статтею 1 Закону податкове зобов’язання – це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені згаданим Законом або іншими законами України.

Перелік місцевих податків і зборів, механізм справляння та порядок їх сплати, граничний розмір ставок установлюються органом місцевого самоврядування відповідно до статті 15 Закону України від 25.06.91 р. N 1251 «Про систему оподаткування» та статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. N 56-93 «Про місцеві податки і збори».

Відповідно до статті 19 Декрету місцеві податки та збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному відповідними радами, якими вони встановлюються. Проте стягнення не внесених у визначений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно із чинним законодавством, тобто відповідно до порядку, установленого Законом.

Таким чином, платники зобов’язані сплачувати місцеві податки і збори у терміни, визначені відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування з урахуванням таких особливостей:

1. Окремі місцеві збори сплачуються до місцевих бюджетів нерегулярно, до здійснення певної дії, як-то видачі дозволу. Це стосується зборів за видачу ордера на квартиру, за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі. Такі збори як до 1 квітня 2001 року, так і після цієї дати в умовах дії Закону повинні сплачуватися до видачі дозволу (якщо, звісно, рішенням органу місцевого самоврядування не встановлене інше). Розрахунки в такому разі зі зборів не подаються.

2. Місцеві податки і збори сплачуються до місцевих бюджетів регулярно їх безпосередніми платниками. Це стосується податку з реклами, комунального податку, збору за право користування знаками місцевої символіки. У багатьох випадках установлюється щомісячна сплата перелічених платежів і квартальна періодичність подання звітності. Наприклад, рішенням органу місцевого самоврядування встановлено, що комунальний податок сплачується щомісяця до 15-го числа наступного місяця, а розрахунок комунального податку подається щоквартально до 10-го числа місяця, який настає за звітним кварталом. В умовах дії Закону ці терміни мають таке значення:

В описаному випадку базовий податковий (звітний) період для комунального податку дорівнює календарному кварталу, тому розрахунок податку відповідно до пп. «б» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 згаданого Закону повинен подаватися протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. У разі неподання розрахунку в цей термін платник відповідно до пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому платник сплачує авансові внески у терміни, установлені рішеннями органів місцевого самоврядування. Як правило, у більшості регіонів України терміни сплати авансових платежів установлені до 15-го числа наступного місяця. Сума комунального податку в повному обсязі, обчислена відповідно до розрахунку за звітний квартал (з урахуванням фактично сплачених авансових внесків за місяці цього кварталу), повинна бути внесена платником відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного терміну, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Несплачена сума комунального податку в зазначений термін відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону визнається сумою податкового боргу платника податку, на яку відповідно до пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 цього Закону нараховується пеня з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Нацбанку України, яка діє на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення в його сплаті. Крім цього, платник податків зобов’язаний буде сплатити штраф відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону.

Якщо ж рішенням органу місцевого самоврядування передбачено, що розрахунок комунального податку подається і сам податок сплачується щомісяця, то базовий податковий (звітний) період для податку в такому випадку дорівнюватиме місяцю, у зв’язку із чим відповідно до пп. «а» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону розрахунок податку повинен подаватися протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, а сплачуватися відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону податок повинен протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного терміну, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону для подання податкової декларації. За порушення цього терміну сплати так само нараховується пеня відповідно до пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 і сплачується штраф відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону.

3. Окремі місцеві податки і збори сплачуються до місцевих бюджетів регулярно органами, уповноваженими справляти ці платежі. Це стосується збору за паркування автомобілів, готельного, ринкового, курортного зборів. У багатьох випадках установлюється щоденна або щодекадна сплата таких зборів і щомісячна періодичність подання звітності.

Наприклад, рішенням органу місцевого самоврядування встановлено, що ринковий збір перераховується до місцевого бюджету щодня (щодекади), а розрахунок його подається щомісяця.

У наведеному випадку базовий податковий (звітний) період для ринкового збору дорівнює календарному місяцю, тому розрахунок збору відповідно до пп. «а» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону повинен подаватися протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У разі неподання розрахунку в цей термін платник податків сплачує штраф відповідно до пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону.

При цьому платник відповідно до рішення органу місцевого самоврядування щодня (щодекади) перераховує