Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково, виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.

Виходячи з викладеного, у разі погашення платником податку – юридичною особою, що прийняла рішення щодо сплати консолідованого податку, суми недоплати по податку на прибуток, що зумовлена помилками, виявленими філіями самостійно, порядок розрахунку та зарахування до відповідних бюджетів, встановлений положеннями Закону про прибуток, не змінюється, тобто сума помилки, самостійно виявлена філіями, має знайти своє відповідне відображення у податковому обліку як філій, так і платника податку – юридичної особи.

Поряд з цим слід зазначити, що відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням філії несе платник податку, у складі якого знаходиться така філія.

Що стосується сплати суми штрафу за місцезнаходженням юридичної особи чи філії, яка допустила помилки, та її розподілу між державним та бюджетом територіальних громад, то згідно з п. 17.3 ст. 17 Закону про погашення зобов’язань сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Таким чином, сума штрафу повинна зараховуватися на ті самі коди бюджетної класифікації України за доходами, що й основний платіж, тобто відповідний податок на прибуток.

Стосовно випадку завищення платником податку у попередніх податкових звітних періодах валового доходу або валових витрат, то пп. 4.1.5 п. 4.1 ст. 4 та пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток передбачено, що валовий дохід включає доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді, а відповідно, до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв’язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов’язання.

Отже, виправлення помилок, допущених при складанні декларації про прибуток підприємства у попередніх періодах, здійснюється шляхом коригування валових доходів та/або валових витрат, відображених у декларації за звітний квартал.

Вказані помилки відображаються у Декларації про прибуток банківської установи. Наказ ДПА України від 16 лютого 1998 року N 21, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року N 87/2527, із внесеними змінами та доповненнями).

Водночас податкове роз’яснення щодо застосування платниками податку на прибуток другого речення абзацу другого п. 5.1 Закону про погашення зобов’язань стосовно виправлення помилок затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2001 року N 360 «Щодо затвердження податкового роз’яснення».

1.2. Законодавчі підстави щодо відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства України.

Перед тим, як розглядати питання про законодавчі підстави щодо відповідальністі платників податків перед контролюючими органами та органами стягнення податкових платежів, слід з’ясувати, які органи здійснюють управління в сфері оподаткування. Для цього доцільно їх поділити на три групи:

Так, наприклад, до першої групи органів входять: Верховна Рада України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України.

Верховна Рада здійснює законотворчу діяльність у сфері оподаткування, приймає участь у плануванні податків, оскільки розглядає і затверджує проект бюджету на наступний рік. Президент України видає Укази з питань оподаткування, не врегульованих законодавчими актами. Кабінет Міністрів України та Міністерство фінансів України приймають участь в плануванні податків, здійснюють керівництво за виконанням бюджету, розробляють та приймають нормативно-правові документи з питань оподаткування.

При розгляді складу другої групи органів слід звернути увагу на те, що основне навантаження по контролю за правильністю нарахування та своєчасністю сплати в бюджет податків та обов’язкових платежів лягає на податкову службу. Отже, необхідно розглянути ціле коло питань, пов’язаних з діяльністю державної податкової служби України.

На підставі Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про систему оподаткування» та інших актів законодавства видано Інструкцію «Про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби», затвердженою Наказом Державної Податкової інспекції України та Міністерством фінансів України від 20.04.95 № 28 Баланс.-1998.-№14..

Дія цієї Інструкції поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та відомчої належності, а також на фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності та громадян-платників податків та інших обов’язкових платежів і внесків до бюджетів і державних цільових фондів.

Інструкція в основному повторює положення Законів України «Про державну податкову службу в Україні» та «Про систему оподаткування» в сфері відповідальності платників та застосування фінансових санкцій, на підставі яких вона була розроблена.

Основним питанням щодо законодавчих підстав про відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства є питання правового регламентування діяльності податкових органів. Згідно Закону України «Про податкову службу в Україні» до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в