Податкова застава припиняється з погашенням або списанням податкової заборгованості.

Деякі особливості має порядок стягнення недоїмки з громадян України та іноземних громадян, а саме: таке стягнення може бути проведене лише за рішенням суду.

Суми пені, нараховані у звітному місяці, підлягають щомісячному стягненню з основного рахунка платника у безспірному порядку за інкасовим дорученням, відповідно до рішення податкового органу. У зв’язку з цим державні податкові органи зобов’язані не пізніше шостого робочого дня після одержання виписки банку за останній день звітного місяця подати до установи банку інкасове доручення на стягнення у безспірному порядку нарахованої суми пені. У разі недостатності коштів на основному рахунку для погашення пені платник зобов’язаний протягом трьох робочих днів перерахувати залишки коштів з інших рахунків на основний рахунок для забезпечення погашення зазначеної заборгованості.

Щодо розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань, то статтею 14 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що розстрочення — це є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов’язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких не може бути меншим, ніж ставка Національного банку України на дату, визначену згідно з пунктом 16.4 статті 16 зазначеного Закону.

Відстроченням податкових зобов’язань є перенесення сплати основної суми податкових зобов’язань платника податків без урахування сум пені під проценти, розмір яких не може бути меншим, ніж ставка Національного банку України на дату, визначену згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього ж Закону, на пізніший термін.

Розстрочення, відстрочення податкових зобов’язань у межах процедури відновлення платоспроможності боржника відповідно до законодавства з питань банкрутства здійснюються на умовах, передбачених мировою угодою.

Списанню з платників податків підлягає податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), який виник станом на 31 грудня 1999 року і не сплачений на день набрання чинності статтею 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Податковий борг, який виник у період з 1 січня 2000 року до 1 січня 2001 року і не сплачений на день набрання чинності цією ж статтею, може бути за бажанням платника податку розстрочений на таких умовах:

а) розстрочення податкового боргу надається на строк, що не перевищує 60 календарних місяців від місяця виникнення податкового боргу, включаючи такий місяць. У разі існування консолідованого податкового боргу строк розстрочення відраховується від місяця виникнення першої складової такого консолідованого боргу;

б) основна сума податкового боргу (без пені та штрафних санкцій) підлягає сплаті рівними частками у строки, встановлені вищезазначеним Законом для квартального податкового періоду, з відстроченням першого платежу на строк, який визначається платником податків, але не може бути більшим двох квартальних податкових періодів, наступних за квартальним періодом, у якому був укладений договір про розстрочення;

в) розстрочення податкового боргу надається під проценти, розраховані за період, що починається від місяця укладення договору про розстрочення та закінчується місяцем погашення розстроченого податкового боргу, виходячи з облікової ставки Національного банку України, діючої на момент сплати чергового квартального платежу. Зазначені проценти нараховуються платником податків, але не сплачуються, крім випадків, визначених законодавством;

г) нараховані проценти списуються у момент остаточного погашення розстроченого податкового боргу;

д) податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до Закону.

Керівник податкового органу (його заступник) зобов’язаний прийняти рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення, що тягне за собою обов’язок платника податків сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу, а також нарахованих процентів на таку розстрочену суму податкового боргу, у разі коли платник податків, який уклав договір про розстрочення, до закінчення дії такого договору:

накопичує новий податковий борг або не сплачує чергову частку реструктурованого податкового боргу протягом двох податкових періодів, наступних за податковим періодом виникнення такого нового податкового боргу, або податковим періодом, за який сплачується чергова частка реструктурованого податкового боргу;

ліквідується;

виїжджає за кордон на постійне місце проживання (якщо платник податків є фізичною особою);

визнається неплатоспроможним за зобов’язаннями, іншими ніж податкові.

Податковий орган не може відмовити платнику податків в укладенні договору про розстрочення його податкового боргу на умовах, визначених цим пунктом, якщо письмове звернення такого платника податків буде надіслано податковому органу протягом 60 календарних днів з дня набрання чинності статтею 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Списанню з платників податків підлягають пеня та штрафні санкції, нараховані на податковий борг та не сплачені до дня набрання чинності статтею 18 Закону, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані у зв’язку з порушенням строків розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг, що виник у період з 1 січня 2001 року до 1 квітня 2001 року, підлягає сплаті у січні - квітні 2001 року відповідно до строків сплати податкових зобов’язань, встановлених Законом.

У разі коли платники податків самостійно виявляють податкові зобов’язання, що виникли у податкових періодах, попередніх податковому періоду, на який припадає набрання чинності цією статтею, та здійснюють їх декларування протягом 60 календарних днів від дня набрання чинності цією статтею, податкові зобов’язання (включаючи пеню) підлягають списанню або розстроченню у порядку, визначеному