Однак, ці норми не поширюються на податковий борг, а також нараховані на його суму пеню та штрафні санкції у разі, коли до дня набрання чинності цією статтею було розпочате кримінальне провадження щодо умисного ухилення осіб від сплати такого податкового боргу. У разі коли у майбутньому обвинувачення особи знімається або не підтримується судом, податковий борг (пеня та штрафні санкції) може бути списано або розстрочено протягом 60 календарних днів з моменту зняття (непідтримання) такого обвинувачення.

Підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном «безнадійний» слід розуміти:

а) податковий борг платника податків, визнаного у встановленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв’язку з недостатністю активів банкрута;

б) податковий борг фізичної особи, яка:

визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством;

померла, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством;

понад 720 днів перебуває у розшуку;

в) податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»;

г) податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

д) податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до закону.

У разі коли фізична особа, яка визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, з’являється або фізичну особу, яка перебувала у розшуку понад 720 днів, розшукано, списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню та стягненню у загальному порядку, без дотримання строків позовної давності. Органи стягнення відкликають розрахункові документи, які передбачають стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України.

1.3. Особливості застосування органами державної податкової служби штрафних санкцій за порушення податкового законодавства в Україні.

З набранням чинності Законом України від 21.12.2000 р. № 2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» органи державної податкової служби отримали раво застосовувати до платників податків штрафні санкції (штраф) у розмірах, визначених ст. 17 цього Закону. Підрозділи стягнення податкової заборгованості згідно зі своєю компетенцією мають право відповідно до вимог пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 застосовувати до платників податків штраф у розмірі ста відсотків суми податкового боргу за відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу.

Статтею 8 Закону № 2181, яка набрала чинності з 01.10.2001 р., визначено, що попередня згода податкового органу є обов’язковою та потребує письмового узгодження щодо реалізації з податкової застави активів платника податків. При цьому Законом передбачено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій: продажу, тобто передачі майна однією особою у власність або користування та (або) у володіння та (або) у розпорядження іншій особі; інших видів відчуження — дарування, міни або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за їх звичайними цінами; використання об’єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, відступлення вимоги та переведення боргу, виплати дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів; ліквідації об’єктів нерухомого або рухомого майна. Водночас не дозволяється надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб.

У разі якщо посадова особа платника податків чи фізична особа прийняла рішення щодо відчуження (продажу) активів (без попередньої згоди податкового органу), які перебувають у податковій заставі, така особа несе відповідальність, встановлену законодавством України за умисне ухилення від оподаткування. З метою вдосконалення податкового контролю за збереженням активів, які перебувають у податковій заставі як гарантія погашення податкового боргу, органам державної податкової служби надано право застосовувати до платників податків та стягувати суми штрафних (фінансових) санкцій згідно з Інструкцією, затвердженою наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110, зареєстрованим у Мін’юсті України 23.03.2001 р. за № 268/5459 (зі змінами та доповненнями). Відповідно до вимог Закону штрафна санкція (штраф) застосовується в кожному виявленому випадку порушення вимог п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ. При цьому складається податкове повідомлення-рішення за формою «З», яке направляється платнику податків згідно з вимогами, встановленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253, зареєстрованим у Мін’юсті України 06.07.2001 р. за № 567/5758 (зі змінами та доповненнями). При застосування штрафних санкцій (штрафу) необхідно з’ясувати, коли виникає право податкової застави. Відповідно до Закону № 2181 право податкової застави виникає у разі:

а) неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації — з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов’язковий платіж) для подання такої податкової декларації;

б)