засоби досягнення мети;

методи і терміни ув'язування засобів і цілей;

етапи і терміни виконання робіт;

виконавці плану по термінах і видам робіт;

методи, етапи і засоби контролю виконання плану.

Практично вся система господарського керування і регулювання виробництва заснована на методах планування. Оскільки завершення одного етапу роботи служить початком наступного, зв'язати всі етапи без допомоги планування неможливо. Планування — це спосіб досягнення мети на основі збалансованості і послідовності виконання усіх виробничих операцій. Це необхідна умова своєчасної підготовки сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, інструмента, устаткування для виготовлення кінцевої продукції і створення запасів (рис.1.1).

Рис.1.1. Зв'язок ресурсів і часу.

Щоб не відстати від своїх конкурентів, кожна незалежна виробнича організація повинна ретельно планувати перспективу розвитку власного виробництва і потреб ринку мінімум на 2-3 роки. Будь-які прорахунки при цьому грозять збитками і навіть повним руйнуванням. Підприємству необхідно передбачати перспективу до дріб'язків по кожному етапі, починаючи з проекту виробу, розробки технології, дослідно-експериментальних робіт і закінчуючи запуском, а потім і припиненням виробництва старих виробів і виходом на ринок з новою продукцією. Усе повинно бути ув'язане з економікою усередині підприємства, податковою системою і кредитною ситуацією, положенням на ринку і намірами конкурентів, ситуацією за межами підприємства.

Гарний план, на думку Дойла, що складається звичайно на п'ять років — одне з головних умов успіху будь-якої фірми. Виходити на ринок зі своєю продукцією, не маючи продуманого і точно розрахованого плану дій, — гарантія провалу фірми.[]

Функціонування виробничих підприємств в Україні в умовах перехідної економіки із забезпеченням повного самоврядування і самофінансування означає:

самостійне забезпечення технічного, виробничого і соціального розвитку за рахунок зароблених коштів;

повну відповідальність за результати господарської діяльності, за виконання зобов'язань перед постачальниками і споживачами, бюджетом і банками;

здійснення внутрішньої перебудови планування на основі розширення прав і посилення економічної відповідальності філій, цехів і відділів підприємств за забезпечення і підвищення стабільності їхньої роботи;

сприйняття прибутку як основу успішної діяльності підприємств, головного узагальнюючого економічного показника, джерела, що забезпечує економічний, науково-технічний і соціальний розвиток.

Установлюється пряма залежність між ресурсами, ефективністю роботи і доходами, якими самостійно розпоряджаються підприємства.

Зростає роль внутривиробничого планування, за допомогою якого зв'язується випуск продукції на підприємстві з потребами ринку. Знати потреби ринку на перспективу і устигнути вчасно доставити на ринок власну продукцію — головний обов'язок керівників і фахівців підприємства.[24]

Планування виробництва на підприємстві — це точне передбачення і програмування на перспективу ходу виробничого процесу і його результатів по етапах. У плані з урахуванням спеціалізації і кооперації праці встановлюються по датах чітке завдання на виконання конкретного виду й обсягу роботи і витрати ресурсів по кожному цеху, відділу, бригаді, робітнику і послідовність виконання зв'язаних між собою робіт.

За допомогою плану, що завжди спрямований у майбутнє, на перспективу розподіляються наявні ресурси — матеріальні, трудові, фінансові і природні.

Планування — це метод господарського передбачення і програмування, заснований на детальних розрахунках. У плані підприємства, з одного боку, міститься завдання на перспективу для кожного працівника, а з іншого боку — розпорядження для керівників про управлінські рішення, що вони повинні поетапно приймати, допомагаючи колективу досягти поставленої мети (табл. 1.1).

Таблиця 1.1.

Основні задачі планування.

Задачі планування | Основні виконавці

Проектування перспективи по датах виконання | Керівники підприємства, функціональні відділи, лабораторії

Організація виконання | Керівники всіх структурних ланок, фахівці

Контроль виконання | Керівники підприємства, фахівці

Технологія планування містить у собі:

визначення й обґрунтування основної задачі підприємства;

установлення конкретних показників і завдань, необхідних для виконання поставленої задачі;

деталізацію завдання по видах і обсягам роботи конкретним робочим місцям і термінам виконання;

детальні розрахунки витрат і одержуваних результатів на весь період планування.

Звичайно після обов'язкового встановлення керівництвом фірми загальної задачі плану починається його структурна конкретизація у всіх підрозділах, тобто встановлення більш конкретних видів робіт, термінів виконання, потрібних механізмів, матеріалів і ін. Таким чином, план стає сполучною і направляючою ланкою всієї роботи підприємства.[20]

Чим ретельніше розроблені всі розділи плану, тим легше його виконати, менше потрібно ресурсів, краще якість роботи. Багато втрат коштів і часу виникає через незбалансованість плану, наявності в ньому прорахунків, а також недисциплінованості учасників його виконання. По цих же причинах знижується і якість продукції.

Для розробки плану фахівцям із планування потрібно зовнішня інформація, що включає в себе прогнозні і маркетингові дані, і внутрішня інформація, тобто:

наявність і структура виробничих потужностей;

чисельність кадрів, їхній професійний склад;

фінанси;

наявність і потреби в оборотних коштах;

готовність і структура нових науково-технічних розробок і ін.

Збір і узагальнення інформації, що надходить, її аналіз є передплановою роботою фахівців, що необхідна для розробки самого плану.

Складання плану діяльності підприємства починається з підготовки проекту окремих його частин:

плану виробництва і реалізації продукції;

плану матеріально-технічного забезпечення;

плану по кадрам і заробітній платі;

перспективного плану по новій техніці і капітальних вкладеннях;

фінансового плану.

План виробництва і реалізації продукції є основою, на якій розробляються всі інші частини загального плану підприємства і його підрозділів.

На практиці кількість частин (розділів) плану підприємства і їхніх назв розрізняються в залежності від розмірів підприємств, їхньої галузевої приналежності і сформованих традицій, однак зміст планової роботи не змінюється.

Після розробки частин плану провадиться їхнє взаємне коректування до повного ув'язування і збалансованості як по матеріально-фінансових ресурсах, так і за часом виконання. Наприклад, постачання підприємству сировини, матеріалів, комплектуючих виробів безпосередньо зв'язуються з фінансовим планом, а також з термінами й обсягами виготовлення і випуску продукції; у свою чергу випуск